Ровно. (1973 рік. Уривок).

... Фашистські загарбники завдали Ровно величезної шкоди. На вулицях і площах обласного центру скрізь були купи цегли, заліза, згарищ, воронки від бомб (фашистська авіація бомбила місто і після його визволення), коробки зруйнованих будинків, повалені паркани, телеграфні стовпи. Окупанти вивезли устаткування промислових підприємств, паровози і вагони залізничного парку, пожежні автомашини з цистернами, обладнання пошти, телеграфу, книги бібліотек, експонати музею, зруйнували школи, магазини, готелі, їдальні, лазні, театр, 845 будинків з 5 тис. житлового фонду Ровно. 1235 будинків потребували капітального ремонту, 1300 - середнього. Місто залишилось без світла, зв'язку, води. Цілі квартали знаходились у руїнах. Але люди не занепали духом.

Під керівництвом міських партійних і радянських організацій з ентузіазмом взялися трудящі за відбудову зруйнованого господарства. Спочатку забезпечили місто електричним струмом і водою. Відбудовчі роботи на електростанції не припинялись навіть вночі. Бракувало інструментів, матеріалів, але електромеханіки робили, здавалось, неможливе. І на сьомий день після визволення Ровно одержало струм.

З кожним роком змінювався вигляд міста, повсюди з’явились новобудови. У роки першої післявоєнної п'ятирічки (1946—1950 рр.) за ініціативою міськкому партії розпочалось змагання трудящих Ровно з трудящими Луцька за найшвидшу відбудову міста, за виконання четвертої п'ятирічки протягом чотирьох років. Трудівники Ровно разом з трудящими країни завершили виконання п'ятирічного плану відбудови і дальшого розвитку народного господарства. Всі підприємства міста були відбудовані і давали продукцію в розмірі, що значно перевищувала довоєнний.

З 1949 р. в Ровно почалося будівництво багатоповерхових будинків. В 1951 р, на місці спаленого фашистами в роки війни залізничного вокзалу був збудований новий. Симетрична будівля має центральній об'єм, в якому розташований вестибюль і ряд невеликих службових кімнат. Центральну частину вінчають, піраміди, розташовані по ріжках. Вхідна арка на два поверхи. В двох двоповерхових крилах знаходяться зал для пасажирів, ресторан, готель та інші приміщення для пасажирів, службового та технічного персоналу.

На фасаді вокзалу справа і зліва від вхідних дверей прикріплені дві дошки, на одній з них великим! літерами викарбовано: «Дорогі друзі! Перед вами овіяне славою героїв і трудових звершень місто, місто щирих друзів і доброзичливих господарів. Ровно знає багатьох видатних людей. Його вулицями проходили-безсмертний Кобзар, великий Бальзак, полум'яний Джон Рід, мужній Ярослав Галан. На ровенській землі гартувалась сталь Миколи Островського, мужав політичний діяч Д. Мануїльський, зростав талані В.Короленко. В бій за Ровно водили свою легендарну Першу кінну К.Ворошилов і С.Будьонний. В битві за наше місто загинув Олеко Дундич».

На другій дошці такі слова: «Ровно вітає вас! Ровно — серце партизанського краю. Його прославив своїм подвигами один із сильних духом — безстрашний розвідник з Уралу Герой Радянського Союзу Микола Кузнецов. Ровно — місто чудових працьовитих людей. Все. що ви побачите в ньому, все, чим будете захоплені,— витвір їх золотих рук. Гордіться ж, друзі, разом з нами подвигами тих, хто прославив наше Ровно в боях. Потисніть руки тим, хто сьогодні прославляє його трудовими ділами. І йдіть — на просторі площі та світлі вулиці, назустріч добрим людям. Ласкаво просимо!»

Під кожною з дощок розмішені барельєфи, які прославляють бойові і трудові подвиги ровенчан. Спорудження вокзалу поклало початок організації привокзальної площі, навколо якої згодом з'явились багатоповерхові будинки. В центрі площі — сквер, де в затишку можна відпочити. Вокзал зв'язаний з центральними районами міста вулицею Кіквідзе і проспектом Миру.

Вулиця Кіквідзе довгий час була єдиною вулицею, яка зв'язувала вокзал з містом. Вулиця була вузькою і з розвитком міста не стала відповідати інтенсивності руху міського транспорту і пішоходів. У післявоєнний час частина вулиці від привокзальної площі до мосту що веде на вулицю «Правды», була реконструйована. Дві проїжджі частини, які розділені озелененням, дали змогу організувати двосторонній рух. За рахунок запасної залізничної полоси розширені тротуари. На фасаді будинку, яким починається вулиця, встановлена дошка, яка пояснює, що вулиця носить ім'я славного сина братнього грузинського народу героя громадянської війни В.С.Кіквідзе. Він був активним учасником боротьби за встановлення Радянської влади на Україні, зокрема на Ровенщині. У січні 1918 р. в Ровно він організував Ровенський червоногвардійський загін, який уславився своєю боротьбою з ворогами революції. Діяльність Васо Кіквідзе на Україні — одна з яскравих сторінок бойової співдружності народів нашої країни в боротьбі за владу Рад. Меморіальна дошка з барельєфом героя виготовлена за проектом скульптора Г. Шульмана.

На початку 60-х років поруч з привокзальною площею за сквером розмішалась триповерхова автобусна станція. І хоч поєднання залізничного вокзалу й автобусної станції було зручним для транзитних пасажирів, від цього прийшлось відмовити, щоб зменшити рух автобусного транспорту через центральні вулиці міста. На східній околиці Ровно збудовано нове приміщення автобусної станції. Великий зал для пасажирів оформлений силуетами міст Києва. Луцька, Львова, Тернополя. Ужгорода, Острога.

В 1953 р, введено в експлуатацію житловий будинок № 9/11 по вулиці Ленінській. Його побудовано за індивідуальним проектом архітектора Ровенського філіалу Діпроміст УРСР Б.Андреєва. Будинок облицьовано силікатною цеглою з вкрапленням бетону, декоративними деталями. Перший поверх опоряджено рустамі з бетонних плит під фактуру скола. Вікна другого поверху оформлені важкими наличниками, які зв'язують його з цокольною частиною. Сандрики, поставлені на масивні кронштейни, виділяють третій поверх. Над вікнами четвертого поверху в техніці зграфіто виконано орнаментальний двохкольоровий фриз. Увінчує споруду масивний карниз. Чотири еркери і арка на два поверхи в центрі надають будинку симетрії. На першому поверсі розміщені торговельні установи, на інших — житлові квартири. Зовнішній вигляд споруди вражає перенасиченістю декоративними елементами різних стилей. Цей будинок своєрідна данина часу, коли захоплювались архітектурними надмірностями.

Особливо інтенсивно проводиться забудова міста, починаючи з другої половини 50-х років. В 1956 р. Рада Міністрів УРСР затвердила розроблений Діпромістом генплан Ровно. Ще ширше розгорнулося будівництво в місті після постанови партії і уряду про розвиток житлового будівництва в СРСР (1959 р.).

У відповідності з генеральним планом почалася реконструкція центральної частини обласного центру, вулиці Ленінської. Одночасно на вільних територіях розгорнулось будівництво вулиць Московської, Кузнецова. Набережної і Проспекта Миру. Як найбільш економічний у будівництві, за основний тип житлового будинку був прийнятий п'ятиповерховий.

Забудова в основному проводилася за типовими проектами. У будівництві утверджуються художні принципи, властиві для радянської архітектури того часу. Так, естетичні проблеми стали вирішуватися новими архітектурними прийомами і засобами. Важливе значення набуває художньо-естетичний зміст і виразність архітектурних форм. В оздобленні фасадів, огорож балконів став ширше застосовуватися колір, що підвищувало архітектурно-художню виразність забудови. Облицювальна керамічна плитка світлих тонів у поєднанні з зеленню дерев і газонів прикрашає місто. В оформленні фасадів, особливо при оформленні останнього поверху, використано геометричний орнамент у вигляді фриза. В деяких будинках шляхом поєднання різних за кольором керамічних плиток декоруються площини між вікнами.

З кожним роком зростала кількість багатоповерхових будинків. Значного розмаху набуло в місті промислове і житлове будівництво в роки семирічки 1959-1965 рр. Напередодні 43-ї річниці Великого Жовтня гостинно відкрилися двері нового приміщення обласного музично-драматичного театру ім. М. Островського, побудованого за проектом архітектора О.Крилової. Театр, розрахований на 800 місць, швидко став одним з центрів культурного життя міста. Тут відбуваються вистави, концерти артистів народних театрів області і художніх колективів сусідніх областей та братніх республік, збори громадськості.

Через шестиколонний п'ятиарочний портик глядач потрапляє у залитий світлом люстр високий вестибюль. Від нього в обидва боки розходяться півколами кулуари. Туг гармонійно поєднуються розписи колон, архітектурні прикраси, ліпний орнамент. В просторому залі яскравий оксамит крісел партеру і завіси сцени підкреслює позолоту і розпис рампи та стін. Сцена розрахована на одночасний вихід ста артистів. Відстань від верхньої точки купола до нижньої точки підвалу, де встановлені численні механізми, становить 30 метрів. За площею коробка сцени більша, ніж зал для глядачів. Над фронтоном театру встановлена скульптурна група, яка символізує возз'єднання всіх українських земель в єдину Українську Радянську державу.

За роки своєї діяльності театр поставив понад 250 п'єс. Колектив театру знають далеко за межами області, його гастрольні маршрути пролягають по містах України, Російської Федерації, Білорусії, Казахстану. З спорудженням театру завершилось оформлення Театральної площі. З правої сторони вона замкнута чотириповерховим готелем «Ровно», з лівої – чотириповерховим житловим будинком з кафе «Весна» і рестораном «Україна».

Головний фасад театру звернуто на вулицю Ленінську, де розташовані два п'ятиповерхових житлових будинки, перші поверхи яких зайняті під книжковий, ювелірний магазини, перукарню, фотоательє. Між будинками стоїть постійно діюча обласна дошка пошани. Біля одного з будинків споруджено обеліск. На ньому викарбовані імена Героїв Радянського Союзу, які віддали своє життя за визволення Ровенщини від німецько-фашистських загарбників, за свободу і незалежність всіх народів Радянської Батьківщини.

На початку 60-х років було завершено забудову Центральної магістралі міста від швейної фабрики до вулиці Млинівської. На місці пустирів і невеликого напівкустарного ливарного підприємства споруджено кілька п’ятиповерхових житлових будинків, будинки Українського інституту інженерів водного господарства і міськради. Головний корпус інституту має красивий фасад, який відповідає цьому виду споруд. Цоколь поверху облицьовано гранітними плитами, фактура скола, інші поверхи будинку облицьовані білою керамікою. Споруда має актовий зал на 500 місць. зручні для навчання аудиторії, два лекторія на 120 місць кожний, музей історії вузу, кабінети, адміністративні приміщення.

Фасад чотириповерхового будинку міськради має вісім пілястр, облицьований білою керамікою. Будинок міськради, на якому позначились елементи псевдо-класики стоїть в глибині площі, яка носить ім'я Героя Радянського Союзу М.І.Кузнецова. В роки Великої Вітчизняної війни як розвідник партизанського загону Д.М.Медведєва М.І.Кузнецов відзначився мужністю і відвагою в боротьбі проти фашистських загарбників. Уральський інженер, він ще до війни досконало вивчив німецьку мову. Це стало в пригоді безстрашному розвіднику. Одягнений у форму німецького офіцера, з документами на ім'я лейтенанта Пауля Зіберта М.І.Кузнецов збирав у Ровно цінні розвідувальні дані, знищив у місті кількох вищих гітлерівських службовців.

2 лютого 1961 р. в 17-і роковини визволення міста від німецько-фашистських окупантів частинами 13 армії генерала Пухова на площі відкрито пам'ятник М.І.Кузнецову (автори київські скульптури В.Гнєзділов, І.Шаповал, В.Вінайкін). На будинках, пов'язаних з життям та діяльністю М.І.Кузнецова, встановлені меморіальні дошки (Лермонтова, 3, Шкільна, 1, Партизанів-розвідників, 55, Калініна, 21).

Крім житлового будівництва, в Ровно в цей час проводиться значне промислове будівництво. Збудовані завод залізобетонних і будівельних деталей, молочний, овочесушильний та інші. У 1957 р. вступив у дію первенець високовольтного апаратобудування в західних областях України –Ровенський завод високовольтної апаратури, Значну допомогу в освоєнні виробництва ровенчанам надали колективи Ленінграда і Свердловська. Де був колись степ – розгорнулось велике будівництво льонокомбінату – одного з найбільших у Європі. Перша черга гіганта легкої промисловості стала до ладу в 1962 р.

Швидкі темпи зростання промисловості і населення міста вносили свої перспективи в плани архітекторів. Генеральний план Ровно застарів. Наприклад, при спорудженні льонокомбінату, якому потрібна велика територія і залізничні під’їзні шляхи, виявилось, що матеріалами генплану не можна користуватися. В генеральному плані не передбачено будівництво заводу високовольтної апаратури, помилково називалась цифра населення на кінець проектного періоду — 70 тисяч, в той час, як вже в 1962 р. населення міста було більшим.

В 1962 р. Держбуд УРСР розробив проект планування Ровно на 1962-1980 рр., а в 1963 р. управління головного архітектора міста Ровно з Діпромістом УРСР закінчило розробку генерального плану міста. Проект планування Ровно розроблено в архітектурно-планувальній майстерні №2 (керівник майстерні Д.Баталов, головний архітектор проекта Я.Табачник). Архітектурно-планувальну частину проекту розробили архітектори Н.Табачник, Ю.Худяков, В.Герасименко, В.Соколинська.

Архітектори вважають, що протягом проектного періоду різко збільшиться об'єм промислового, житлового, соціально-культурного і комунально-побутового будівництва. Населення міста в 1980 р. становитиме близько 230 тисяч чоловік, житлова забезпеченість досягне 15 м2 на чоловіка. На 1 січня 1963 р. тобто па початок проектного періоду вона складала 6,5 м2 на одного жителя, а всього житловий фонд мав 468,6 тисяч м2. За проектний період житловий фонд досягне 2762 тис. м2.

В основу проекта покладені принципи поліпшення архітектурно-планувальної структури міста: створення центрального ядра і системи житла районів і мікрорайонів з своїми центрами; зонування території міста за поверхами забудови; раціональна побудова сітки вулиць з виділенням основних магістралей; реконструкція одно- і двоповерхового житлового фонду і створення архітектурно-художнього ансамбля міста.

За проектом Ровно ділилось на три зони: сельбищну, промислово-складську, зону відпочинку трудящих. Сельбищна територія знаходиться в центральній, західній, східній і південній частинах міста. Сельбищна територія в свою чергу зонована на окремі жилі масиви. Центральний жилий масив — адміністративно-культурний центр, який історично склався. Тут розміщені основні заклади обласного і міського значення, вузи, технікуми, головпоштамт, кінотеатри, театр, музей, філармонія та ін. Жилі райони Боярка, Дворець, Грабник, Видумка, Південний, Південно-західний, Північно-східний, передбачається забудовувати багатоквартирними жилими будинками підвищеної етажності.

В 1960 р. в місті з'явилось 11 нових вулиць — Котляревського, Артема, Айвазовського, Єрмака та інші. В 1962—1963 рр. п'ятиповерховими будинками забудована вулиця Ніколаєва. Збудовані за проектом Ровенського облпроекгу споруди відділяються від проїзної частини вулиці асфальтовою доріжкою, з обох сторін якої тягнеться зелена огорожа з кущів та дерев, що очищає повітря та затримує пилюку.

Майже вдвічі подовшала вулиця 17-го Вересня. І хоч ця вулиця знаходиться в центрі міста, вона була в основному забудована одно- двоповерховими будинками. Розбита бруківка, болото, калюжі, смітники і лише один млин «прикрашав» вулицю. За останні роки вулиця змінилась, покрасивішала. На ній з’явились п’ятиповерхові житлові будинки, магазини, навчальні заклади. По лебединому вигинається вулиця коло міського парку їм, Т.Г.Шевченка, який з цієї сторони має привабливу метрову гранітну огорожу. Асфальтова стрічка веде нас до ательє побутового обслуговування населення, до дитячої поліклініки, лікарні, до середньої школи-інтернату №2, до Басівкутського водоймища, до плавального басейну, спорудженого в 1970 р.

На площі, що нагадує трикутник між вулицями 17-го Вересня, Мирющенка і Приходько розмістилось студентське містечко Українського інституту інженерів водного господарства. Інститут готує спеціалістів водного господарства, промислового і цивільного будівництва. При інституті відкритий заочний загально-технічний факультет. В інституті навчається (з заочним відділенням) близько 8 тисяч студентів. В студентському містечку розмістилось 4 багатоповерхових учбових корпусів, триповерховий Палац спорту, студентські їдальні, лабораторії, 5 п'ятиповерхових гуртожитків, збудованих за типовими проектами. Молодіжний центр студентів задумано як комплекс споруд, в яких, по-перше, повинна бути організована професіональна орієнтація молоді, а, по-друге, задовольняти її все зростаючі культурні потреби.

До возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною в місті не було жодної вищої школи. Сини і дочки міської знаті вчились в польських та закордонних вузах, діти ж з робітничих сімей не могли і мріяти про вишу освіту. Як не схожа на ті часи наша прекрасна радянська дійсність. В новому багатоповерховому будинку по вулиці Толстого розмістився культосвітній факультет Київського інституту культури. До приміщення Ровенського педагогічного інституту ім. Д.З.Мануїльського, що відкрився на базі учительського в 1953 р., довелося добудувати крило,— так він розрісся. До послуг студентів різні майстерні, лабораторії, кабінети. У вузі працюють досвідчені спеціалісти. Колектив вузу підтримує тісні зв’язки з школами міста і області, наукове студентське товариство успішно розробляє питання виховання учнів засобами музики, живопису, художнього слова, театру, кіно. При інституті працює клуб інтернаціональної дружби «Другар», музей Д.З.Мануїльського, клуб бойової слави «Сильні духом».

В Ровно діє багато середніх шкіл. Майже всі вони збудовані за післявоєнний час. Особливо треба відзначити приміщення середньої школи № 1, збудованої в 1967 р. по вулиці Литовській, №11. Світлі, просторі класи, просторий вестибюль на першому поверсі, великий актовий зал, хороше освітлення в коридорах — все це справляє приємне враження. Не випадково за проектування цієї школи на тисячу учнів Ровенський філіал проектного інституту Діпроміст Державним комітетом у справах будівництва УРСР було нагороджено дипломом ІІ ступеня.

Значна частина молоді вчиться в технікумах — автотранспортному, радянської торгівлі, текстильному, сільськогосподарському, кооперативному; школах— дитячій музичній, художній, спортивній, медичному, торгово-кооперативному, торгово-комунальному училищах, п’яти профспілкових технічних училищах. Більшість цих закладів розміщені в нових приміщеннях. Заслуговує на увагу будинок кооперативного технікуму по вулиці Ленінській, 10. Фасад цієї споруди оформлено барельєфами. що симетрично розташовані по відношенню до центральної частини. В техніці рельєфної мозаїки оформлено фасад медичного училища по вулиці Мирюшенка, 1. В оформленні екстер’єра будинків кооперативного технікуму, медучилища знайшли місце синтез архітектури і монументального мистецтва.

Довгий час значну частину центрального району міста від Привокзальної площі до вулиці Міцкевича займали маленькі, непоказні будники, навколо яких було багато різних будівель, кривих провулків, неремонтованих тротуарів. 1961 р. тут почалося будівництво проспекту Миру. Автор проекту архітектор Київського інституту Укрдіпроміст Д.Є.Бойченко. Прив'язку і оформлення фасадів виконували ровенські архітектори Р.Д.Вайс і В.М.Герасименко. Будинки проектували п’ятиповерховими серії 1-438. 1-480. Перші поверхи 40-, 64-, 96-квартирних будинків відводились під продовольчі, промтоварні та інші магазини.

Облицювання фасадів виконувалось керамічною плиткою, хоча в деяких спорудах застосовувались і інші матеріали. Ширина (40 м.) проспекту Миру, його красиві багатоповерхові будинки, громадські споруди надають цій частині міста сучасного і привабливого вигляну.

В 1969 р. на проспекті Миру за проектом „Ленпроекту” був збудований 8-поверховий готель «Мир». Чітко виражений об'єм з асиметричним розміщенням центрального входу відзначається лаконічністю. Облицювання виконано керамічною плиткою жовтого кольору, стрічковість вікон підкреслюється введенням поливаної коричневої плитки. Готель на 400 місць милує око своєю красою, легкістю. Більшість номерів тут одно- і двомісні. До послуг жильців просторий вестибюль, ресторан, кафе-бар, перукарня, агентства «Інтурист», «Аерофлот», відділення зв'язку, буфети, ліфти.

Красивий і зручний 56-квартирний будинок на проспекті Миру,8 збудований за проектом, який передбачає поліпшене планування квартир. Завдяки використанню шатрових панелей збільшується висота кімнати, відпадає потреба у стикуванні панелей. Майже квадратні кімнати, зручні для розташування меблів та організації внутрішнього простору. Виділяється серед споруд на проспекті Миру триповерховий будинок комбінату побутового обслуговування населення з широкими суцільними стрічками скла, світлими тонами облицювання, які надають будинку сучасного вигляду.

В 1970 р. на проспекті Миру здано в експлуатацію триповерховий будинок кафе «Молодіжне». Тут вперше в Ровно застосовано типовий проект Л-58-124. виконаний проектним інститутом «Центроспілка» (прив'язка Ровенського філіалу Діпроміст). В оформленні інтер'єрів широко застосовується скло, пластик. дерево, метал. Художні роботи виконані в техніці карбування, сграфіто, вітраж. Інтер'єри оформлені Ужгородським відділенням художнього фонду УРСР. Будинок— своєрідний приклад творчої співдружності інженерів, архітекторів, художників.

На проспекті Миру став до ладу 9-поверховин житловий будинок у блоці з двоповерховим будинком — Палацом щастя.

На початку 60-років почалася реконструкція центру міста на квадратній площі, обмеженій вулицями Поштовою, Словацького, Міцкевича, Ленінською. Тут були розібрані старі, переважно одноповерхові будівлі. З правої сторони площі в 1965 р. було закінчено реконструкцію Головпоштамту (автор реконструкції архітектор Б.П.Андреєв). Цокольна частина облицьована рожевим гранітом, стіни — керамічною плиткою з розшивкою. Вікна третього поверху і колони центрального входу виділені поливаною коричневою плиткою. В будинку, крім пошти і телеграфу, розміщено АТС. Для її спорудження з Ленінграда і Ташкента, Пскова, Риги, Хабаровська та інших міст в Ровно надходили найновіші апарати і прилади. Монтаж апаратури на станції вели працівники Київського будівельно-монтажного управління №3, 5-го Московського проектно-монтажного тресту.

Фасадом на центральну вулицю стоїть на площі широкоформатний кінотеатр «Жовтень», збудований до 50-річчя Великого Жовтня. Кінотеатр на 1240 міст. зроблено з сучасних матеріалів красиво, просто. В оформленні екстер'єру поєднуються жовтий і сірий кольори. Облицювальний матеріал — керамічна плитка і гранітний дрібняк. Інтер'єри вирішені в сучасному дусі. За проектування кінотеатру Державний Комітет у справах будівництва УРСР нагородив Ровенськнй філіал проектного інституту Діпроміст УРСР дипломом першого ступеня.

На честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції рішенням Ровенської Ради депутатів трудящих від 14 жовтня 1967 р. центральну площу міста було названо ім'ям Леніна. А через кілька днів 23 жовтня на цій площі було відкрито пам'ятник Леніну. його авторами є скульптор лауреат Державної премії народний художник УРСР М.Вронський і архітектор І.Мельничук. Бронзова фігура Ілліча на постаменті, виготовленому з полірованого темно-сірого овруцького граніту, чудово вписується у новий архітектурний ансамбль обласного центру. Пам'ятник став невід'ємною частиною міста. Щороку біля нього в урочистій обстановці приймають жовтенят у піонери, відбуваються мітинги, на революційні свята — демонстрації трудящих мас.

В 1968 р. на лівій стороні площі зведено 9-поверховий 40-квартирниЙ жилий точечний будинок. Це був перший в Ровно будинок підвищеної етажності. Він завершив організацію площі і домінує в панорамі Ровно.

Бурхливий розвиток житлового будівництва у значній мірі залежав від зростання промисловості міста. Так, в роки восьмої п'ятирічки 1966-1970 рр. в Ровно споруджується фабрика нетканих матеріалів, заводи тракторних запчастин і азотних добрив. На початку квітня 1969 р. перша черга заводу азотних добрив введена в дію. У своєму привітанні учасникам будівництва Центральний Комітет КП України, Рада Міністрів Української РСР писали: «Спорудження цього підприємства поклало початок створенню нового крупного центру хімічної промисловості республіки в м. Ровно». Первенець великої хімії області — Ровенськии завод азотних добрив імені 50-річчя СРСР споруджувався при допомозі братніх народів країни. Новітнє устаткування в Ровно надходило з Далекого Сходу і Молдавії, Білорусії і Підмосков'я, Поволжя і Прибалтики. Тут працюють росіяни, українці, білоруси, грузини, татари,— інженери і робітники з багатьох населених пунктів країни. Підприємства близько 70 міст країни постачали машини, верстати і апарати для Ровенського заводу тракторних запчастин. Збудований з допомогою народів-братів завод не раз виходив переможцем у соціалістичному змаганні промислових колективів міста. З 68 міст Радянського Союзу надходило устаткування для Ровенського льонокомбінату ім. Комсомолу України. Тут є машини з маркою заводів Москви. Ленінграда, Баку. Горького, Тбілісі, Талліна та ін. Кадри працівників комбінат готував у Орші, Смоленську, Москві та інших містах країни. Так, завдяки дружбі народів, постійному піклуванню Комуністичної партії і Уряду про добробут трудящих ровенчани добились значних успіхів у розвитку галузей народного господарства.

В центрі міста на розі вулиць Ленінської та 17-го Вересня в 1966 р. було закінчено будівництво п'ятиповерхового центрального універмагу. Споруду вирішено у сучасних архітектурних формах з застосуванням сучасного будівельного оздоблювального матеріалу. Цоколь облицьовано полірованими плитками з сірого клесівського граніту. Фриз кольоровий. Фасад має неонові вивіски, багато скла, в тому числі вхідні скляні двері. З багатоповерхових будинків, які були збудовані в цей час, треба відзначити також будинок по вулиці Комуністичній, 25а. Тут на першому поверсі розташовано художній салон," на другому і третьому — квартири художників, на четвертому - художні майстерні.

На день будівельника 1969 р. відкрився міський стадіон «Авангард» (автор проекту Б.П.Андреєв) на 20 тисяч глядачів. Під трибунами влаштовані приміщення, які використовуються для заняття боксом, фехтуванням, легкою атлетикою та ін. Бігові доріжки з гумово-бітумним покриттям. Центральна частина трибуни виділена для гостей. Вона має перекриття з панелей-складок з виносом 12 метрів.

На місці пустирів і старих будиночків споруджуються за типовими проектами чотири- і п'ятиповерхові будинки на вулицях Шевченка, 17-го Вересня, Комуністичній, Замковій, Чапаєва, Відінській, К.Лібкнехта, Парковій, Кузнецова, Плеханова, Тольятті та ін. За восьму п'ятирічку 5480 сімей трудящих вселилися в нові упорядковані квартири. В місті побудовано 228,8 тисяч м2 житла. Якщо в 1944 р. загальний житловий фонд в місті становив 101 тисячу квадратних метрів, то за одну тільки п'ятирічку збудовано два таких міста, яким було старе довоєнне Ровно. В капітальне будівництво за п'ятирічку вкладено 70,6 мільйона карбованців. Побудовано чотири середніх школи на 1000 місць кожна, дві спортивні школи, стали до ладу нова медична поліклініка на 1000 відвідувачів, стоматологічна поліклініка, плавальний басейн, міська лікарня на 625 ліжок.

Традиційними стали щорічні весняні місячники по благоустрою обласного центру, які проходять під закликом «Перетворимо Ровно в квітучий сад!». Робітники, службовці, студенти у вільний час працюють над покрашенням і впорядкуванням рідного міста. Саме тому Ровно в 1961 р. посіло перше місце на Україні по благоустрою і було нагороджено перехідним Червоним прапором Ради Міністрів УРСР та республіканської ради професійних спілок. В наступні роки Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок, розглядаючи підсумки республіканського соціалістичного змагання міст УРСР за краще проведення робіт по благоустрою ще не раз відзначатиме місто Ровно.

На одній з сесій Ровенської міської Ради депутатів трудящих відзначалось, що в 1945 р. весь житловий фонд міста Ровно становив 102,3 тисячі квадратних метрів, а в 1970 р. - 600 тисяч квадратних метрів. За роки восьмої п'ятирічки було газифіковано 11254 квартири. На благоустрій міста в 1970 р. виконкомом було асигновано 1890 тисяч карбованців, що дало змогу провести значні роботи по впорядкуванню вулиць, озелененню, електроосвітленню, санітарній очистці міста.

Ювілейний 1970 р. назавжди увійде в історію Ровно, як рік торжества безсмертних ленінських ідей, торжества ленінської національної політики в західних областях України. 11 квітня ровенчани дружно і організовано провели ленінський комуністичний суботник. На наступний рік 16 квітня у Всесоюзному комуністичному суботнику взяло участь близько 80 тисяч ровенчан. Щоб зробити Ровно ще красивішим, було впорядковано майже 600 га території, посаджено понад 5 тисяч дерев. З успіхом пройшов місячник по впорядкуванню міста навесні 1972 р. Під час місячника група ровенських архітекторів надала допомогу по оформленню вулиць, скверів, парків міста. Вони розробили план впорядкування набережної річки Устя, території навколо швейної фабрики, території навколо середньої школи №5. Архітектори подбали також, щоб зробити кращим привокзальний сквер, парк ім. Т.Г.Шевченка.

В місті приділяється велика увага зеленому господарству і архітектурі малих форм. Вдале розташування зелені є важливою передумовою для очищення і оздоровлення повітряного басейну. Зелені масиви парків ім. Т. Г. Шевченка, Миру, Ленінського комсомолу, які займають територію в 53 гектари, садів житлового масиву, садів Слави, Студентів, багатьох скверів чудово вписуються у міську забудову. З півдня на північ через місто протікає р. Устя, яка має розвинуту заплаву. Останній часом вона інтенсивно впорядковується. Огинаючи підковою центральну частину міста, зелена смуга лукопарків в південній частині Ровно завершується сквером і Басівкутським озером (довжина — 1,4 км, ширина — 400 м), яке є улюбленим місцем відпочинку ровенчан. Центральну частину заплави біля стадіону займає парк ім. Ленінського комсомолу площею у 8 га. В 1966 р. Діпроміст (автори архітектор Ковбаса, інженер Козирський) розробили проект реконструкції парку, який є цікавим рішенням гідропаркового будівництва.

Центральним парком культури і відпочинку є парк ім. Т.Г.Шевченка. З задоволенням відпочивають тут дорослі і діти. Парк добре обладнано. Тут є дитячий та танцювальний майданчик, атракціони, приміщення для гри в шахи, шашки, більярд, літня естрада, Будинок культури, широкоекранний кінотеатр. їм. Шевченка. На місці колишнього танкового рову в 60-і роки за проектом Українського інституту інженерів водного господарства було зроблено каскад штучних водоймищ з фонтанами і декоративними водними переливами. Скрізь, куди не кинеш оком, жоржини, троянди, айстри, гладіолуси, гвоздики, дзвіночки та інші квіти, яких у парку близько тисячі сортів. З 1960 р. в парку відкрита перша на Україні постійно діюча ґрунтова виставка квітів. Свої експонати на ній представляють промислові підприємства, установи, навчальні і дошкільні заклади, квітникарі-любителі. Серед них — колективи льонокомбінату, завод високовольтної апаратури, міської лікарні, станції юних натуралістів, житлово-експлуатаційних контор № 1, 2, 3, зеленого господарства, а також понад 150 квітникарів-любителів.

Книга вражень повна сердечних відгуків про виставку квітів. «Виставка квітів у Ровно,— написала група харків'ян,— справила па нас велике враження. В її оформленні відчувається художній смак, любов до Батьківщини, до рідного міста». Група мешканців Луцька написала; «Дуже приємно подивитись па квіти, зрощені дбайливими руками. Спасибі, товариші, за доставлену нам радість».

У вересні 1972 р. у парку відбулись міська та обласна виставки квітів, присвячені 50-річчю утворення СРСР. Хвилювали глядачів майстерно зроблений з квітів великий портрет В. І. Леніна, експозиції «З чого починається Батьківщина», «Вогні Москви», «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», «Народження Країни Рад», «Білі ночі», панно «Дружба» та ін. Цікавою була експозиція ровенського льонокомбінату, який виступав на виставці під девізом «Перетворимо територію комбінату в квітучий сад». На підприємстві люблять квіти. Тут вирощується близько 57 тисяч квітів, розбито 11 гектарів землі під газони, висаджено 6 тисяч дерев, обладнано 350 квадратних метрів квітникових теплиць.

Цікаво вирішена дендрологія в новій частині парку. Тут посадка дерев ведеться мальовничими групами з квітучим кущем. Ще кращою і впорядкованішою стане зелена зона здоров'я в найближчі роки. Центральний ботанічний сад Академії наук Української РСР розробляє проект її повної реконструкції. Під чає пересадки дерев формується ландшафт парку.

Парк став постійним місцем проведення традиційних свят зими, птахів, живої природи і квітів. В організації і проведенні цих заходів активну участь беруть Будинок санітарної освіти, міська масова бібліотека ім. В.Короленка, міська організація товариства «Знання» та інші установи.

В парку похований герой громадянської війни серб Олеко Дундич, який загинув 8 липня 1920 р. під Ровно в бою з білополяками. В лютому 1959 р. на його могилі був встановлений новий пам'ятник (автори: скульптор Л.Л.Безюк, архітектор В.М.Герасименко). На прямокутному гранітному постаменті підноситься бронзова скульптура Олеко Дундича. На мармуровому постаменті викарбовані слова К.Є.Ворошилова «Червоний Дундич, Хто його може забути? Хто може зрівнятися з цим буквально казковим героєм в хоробрості і відвазі, в доброті, в товариській сердечності? Це був лев з серцем милої дитини». Перед постаментом надмогильна плита, в центрі якої будьонівка, оточена лавровим вінком, і напис: «Олеко Дундич».

Тут же в парку пам'ятник на братській могилі воїнів 13-ї армії, які загинули в бою за визволення Ровно в кінці січня — початку лютого 1944 р. На гранітному монументі — барельєфи, які відтворюють епізоди боротьби з фашистськими окупантами в роки Великої Вітчизняної війни. На мармуровій плиті викарбовані імена 64 мужніх синів Роси, Білорусії, України, Молдавії, Грузії, Вірменії, які віддали своє життя за нашу Батьківщину.

Цікавий за архітектурним задумом пам'ятник Т. Г. Шевченку. В 1846 р. як член Київської археографічної комісії поет перебував на Волині, де відвідав міста і села Ровенщини – Острог, Корець, Вербу, Дубно, місце боїв селянсько-козацького війська проти польсько-шляхетського війська під Берестечком. Він мандрував дорогами Ровенщини, записував народні пісні, змальовував історичні пам'ятники. Пізніше свої враження від подорожі Г. Г. Шевченко описав у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», у вірші «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?» та в ін. Трудящі області свято шанують пам'ять великого Кобзаря. Йому відкривають пам'ятники, меморіальні дошки, відводять місця в експозиції краєзнавчих музеїв. Ім'ям великого Кобзаря називають вулиці, школи, колгоспи, парки, кінотеатри. До 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка в парку споруджено пам'ятник геніальному сину українського народу. Його авторами є скульптори: киянин І.І.Лисенко і ровенчанин Г.М.Шульман. Біля підніжжя гранітного пам’ятника дзеркальне маленьке озеро з плакучою вербою.

Багато уваги зеленому вбранню міста приділяє Ровенський комбінат благоустрою. Він має оранжерею для вирощування кількох десятків тисяч ранніх весняних квітів. Ними прикрашаються площі і вулиці центру, двори комунальних будинків. Щовесни проводиться велика робота по озелененню міста, висаджуються кущі, дерева, квіти. Дерева саджають за принципом: «Кожній вулиці своя порода дерев». В парках і скверах заасфальтовуються алеї і доріжки. Для пасажирів міського транспорту споруджені павільйони. На Басівкутському водоймищі встановлено десятки «грибків», лавок, тапчанів для відпочиваючих. В 1962 р. місто одержало дашавський газ, який дав змогу газифікувати 27 тисяч квартир.

В цьому ж році була введена в експлуатацію релейна лінія Москва — Київ — Львів, яка дала змогу ровенчанам дивитись телепередачі з Москви, Києва, Львова та ін. міст. Ровенська ретрансляційна телевізійна станція є найпотужнішою в республіці і за радіусом дії наближається до загальносоюзної телестанції Останкіно у Москві. Досконале технічне обладнання ретранслятора дозволяє транслювати передачі як чорно-білих, так і кольорових телепрограм. Обсяг телевізійних передач з кожним роком зростає. Зараз щодоби в ефір йдуть програми телебачення протягом 12 годин. До 25 годин на тиждень зросла тривалість трансляції кольорових телепередач, до кіпця п'ятирічки передача в кольорі буде займати половину усієї програми.

Розвиток міського будівництва настирливо вимагав поліпшення шляхів сполучення, організації міського руху. В 1965 р. через р. Устя і колію залізниці було споруджено шляхопровід (автори проекта: інженер Д.І.Поляк, архітектор М.Д.Граєвський). Він до деякої міри поліпшив рух транспорту. Передбачається розвиток тролейбусного транспорту в Ровно. Перша черга тролейбусної лінії довжиною 15 км. має пройти по вулицях Курчатова, Відінській, Ніколаєва, Гагаріна, Ленінській, Бакинських комісарів, Коцюбинського та ін.

З метою забезпечення нормальної праці міського транспорту і проживаючого населення, а також для розвантаження центру Ровно від транзитного руху намічено будівництво і благоустрій шляхів і вулиць в різних районах міста — від колгоспного ринку до заводу азотних добрив (8,5 км), обводної дороги від вулиці 17-го Вересня до вулиці Гагаріна (6 км) та ін. Будуть розширені вулиці. Наприклад, в центральній частині міста вулиця Ленінська становить 17 м. Після ре конструкції на відрізку від шляхопроводу до парку Т.Г.Шевченка її ширина становитиме 50 м.

Свято шанують ровенчани пам'ять про мужніх героїв громадянської і Великої Вітчизняної воєн. В міс ті є вулиці імені О.Дундича, Т.Черняка, О.Пархоменка, Г.Котовського, М.Щорса, В.Боженка, Д.Медведєва, М.Остафова, П.Мирющенка, В.Бегми, М.Пухова, М.Приходька, М.Кузнецова, кінотеатр «Партизан». Встановлені меморіальні дошки на будинках, де розміщувався в 1919-1920 рр. Ровенський повітовий ревком (Комуністична, 4), польовий штаб Першої кінної армії (Комуністична, 28), міська підпільна комуністична організація, очолювана Т.Ф.Новаком, нині Героєм Радянського Союзу (Хмільна, 30).

На вулиці Першого травня у сквері споруджено пам'ятник герою громадянської війни, учаснику штурмового палацу комдиву М.М.Богомолову, який двічі визволяв місто від ворогів революції –в 1920 р., командуючий ескадроном Першої кінної армії, і в 1939 р., коли танкісти М.М.Богомолова під час визвольного походу Червоної Армії на західноукраїнські землі принесли свободу і щастя трудящим Ровно. Споруджено обеліск на місці подвигу героїв-танкістів П.І.Абрамова та О.О.Голікова, які 28 червня 1941 р. кілька годин вели нерівний бій, стримуючи великі сили гітлерівців (Островського, 36).

Пам'ятник жертвам німецького фашизму (автори: скульптори Б.Ричков, О.Пироженко) споруджено в 1968 р. в сквері на вулиці Білій па місці колишнього концентраційного табору, де окупанти розстріляли і закатували 32500 мирних радянських громадян та військовополонених. Будівельні елементи меморіалу виконані в сірому граніті і залізобетоні. Пам'ятник має 12 м. Скульптура патинірована під чавун. З любов'ю впорядковано міське військове кладовище, де поховано сотні воїнів і партизанів. Серед них Герої Радянського Союзу І.В.Павлюченко. М.Т.Приходько. В.Ф.Нефедов, М.Ф.Жуков, І.Є.Сухарєв.

2 лютого 1969 р., в день 25-річчя з дня визволення Ровно від німецько-фашистських загарбників, на околиці міста відкрито пам'ятник воїнам 13-ї армії 1-го Українського фронту, які принесли свободу Ровенчанам. На початку 1972 р. у зв'язку з 30-ю річницею початку масового партизанського руху на Ровенщині на площі Перемоги відкрито пам'ятник радянським воїнам і народним месникам.

Ще величнішим і красивішим стане Ровно в недалекому майбутньому. Орієнтуючись на генеральний план Ровно (1963 р.) Діпроміст УРСР (головний інженер Г.Й.Тер-Арутюнянц) розробив новий проект. В його основу покладені матеріали дев'ятого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1971 — 1975 рр., а також дані Ровенського облплану і міськвиконкому. За цими даними жилий фонд міста в 1970 р. складав 698,2 тисяч квадратних метрів, а за планом в роки п'ятирічки буде введено в експлуатацію ще 323 тисячі квадратних метрів. Будувати в основному будуть 4-, 5-, 9-поверхові будинки.

З початку 60-х років в забудові міста Ровно все більше уваги приділяється будівництву жилих масивів. Практично доведено, що при забудові жилими масивами значно зменшується розкиданість будівельних майданчиків, покращуються організація будівництва і кооперації коштів. Найбільше житлове будівництво в Ровно сьогодні ведеться на південно-західній околиці міста, де споруджується мікрорайон хіміків Ювілейний і на північно-східній частині Ровно, де навколо льонокомбінату виростають нові мікрорайони. У кожному з цих районів Ровно є великі вільні від забудови території. У мікрорайоні «Ювілейний» незабаром стануть до ладу 100-квартирний житловий будинок, дім для малосімейних на 160 квартир, гуртожиток на 450 місць, дитячий садок ясла на 280 місці. У перспективі тут планують спорудити понад 100 тисяч квадратних метрів житлової площі. Крім цього, тут будуть збудовані лікарня, дві школи, поліклініка, п'ять дитячих закладів, Будинок культури на 1000 місць, комбінат побутового обслуговування, магазин, кафе. їдальня, спортивні споруди.

В північно-східній частині міста на вільних від будови територіях передбачається розмістити 136 тисяч квадратних метрів житла. Тут споруджується 5-поверхові будинки та кілька 9-поверхових. Щоб розвантажити міський транспорт за містом, на його східній околиці будується обвідна дорога. Розміщені в ньому районі багатоповерхові споруди прикрасять місто при в'їзді з боку Києва...

...Ровно забудовується цілими вулицями. Приємно, що вони все частіше називаються іменами або подіями, які у тій чи іншій мірі зв'язані з історією міста, його минулим або сучасним. Так. у північно-східній частині міста виросла вулиця, забудована 5-, 6-поверховими будинками, - вулиця Черняка. Вона названа на честь героя громадянської війни Т.В.Черняка, який командував Новгород-Сіверською бригадою і загинув в Ровно від ворожої руки. Один з найбільших проспектів міста названо ім'ям бригадира бригади опоряджувальників. делегата XXIII з'їзду КІІРС, почесного громадянина міста Ровно Л.П.Дозорцевої. Одна з основних транзитних магістралей міста носить назву центру Відінського округу Болгарської Народної Республіки міста-побратима Відіна...

Новозбудовании 9-поверховий будинок у блоці з 5-поверховим (автор проекта: Ковалевська, Діпроміст) в центрі міста є першим будинком вулиці Короленка. У будинку розмістився центральний гастроном-універсам. Зручний, красивий торговий зал площею в 650 квадратних метрів, чудове торгове обладнання, одержане з .Москви. Барнаула, Йошкар-Оли, люмінесцентне освітлення, широкий вибір розфасованих товарів — це подобається покупцям.

Між 9-поверховим будинком і Будинком одягу восени 1972 р. розбита найкрасивіша площа міста — площа Короленка. Важко повірити, що тут до революції та в роки панування буржуазної Польщі було велике болото, яке отруювало повітря та було розсадником малярії. До площі прилягає Комсомольський парк. Зараз парк при активній участі молоді міста впорядковується. Незабаром через нього проляже дорога, що з’єднає площу Короленка з міським стадіоном Авангард»...

Iсторико-архитектурний нарис
Ровно” (1973 р.)
Автор: Молчанов О.П.
Iлюстрацiї "Вiртуальне мiсто Рiвне"
(с) www.rivne.org

 Важливе застереження

Власники Iнтернет проект "Вiртуальне мiсто Рiвне" можуть не подiляти думок, що викладенi авторами статей у даному роздiлi.

<< Повернутись