Місто Рівне зразка 2005 року (суб’єктивні нотатки пересічного рівнянина).

Як і раніше наше місто залишається обласним центром, хоча по задумах нової (може й старої) влади через адміністративну реформу Рівненська область має зникнути, а на її місці з’явитись щось із назвою “Волинь”. Це нове територіальне утворення може об’єднати декілька областей і, як зараз модно казати, “не факт”, що Рівне буде адміністративним центром новоутворення.

Найбільш вживаними серед рівнян є такі слова як: «Літа» і «Сільпо» (продуктові супермаркети), «Магнат» і «Октан» (нічні клуби), «Ельдорадо» і «Фокстрот» (магазини побутової техніки) та звичайно «базар» (іншими словами один з ринків – «Центральний», «Речовий», «ім. Дикого», «Андріївський»)

Практично всі квартири на перших поверхах (по центральних вулицях) викуплено та перетворено у перукарні, продуктові магазинчики, кафе, супермаркети, турагенції, численні нотаріуси, приватні адвокати і, звичайно, агенції з нерухомості.

Фасади будинків на центральних вулицях відреставровано тими ж власниками перших поверхів. Оскільки кожен "розмалював" свою власність відповідно до самку та рівня естетичного виховання, то місто вийшло трохи строкатий. Це ж стосується бруківки, якою вимощений центр міста (тротуар) причому на відміну від нашого сусіда міста Луцьк, кожні 5 метрів вкладено різною плиткою (одночасно з викупом перших поверхів нових хазяїв просили “добровільно” упорядкувати прилеглу територію).

Останні два-три роки як гриби після дощу почали з'являтися більярдні та безліч залів ігрових автоматів. Дуже модним вважається провести вечір у біл’ярдній “Класік”, що у приміщенні заводу “Газотрон” (точніше того що залишилось від “Газорозрядного заводу”).

Дороги дійсно жахливі, але лагодять їх регулярно (хоча й безуспішно). Разом з тим тротуари почали “прикрашати” верениці рекламних плакатів (у народі – “біг борди”), що з початку було ознакою приходу у місто західної цивілізації, а згодом почало “мозолити” очі (як реклама на телебаченні та по радіо).

З транспортом проблем немає (на відміну від просто таки жахливої ситуації ще років 10 тому). Тепер немає потреби штурмувати тролейбуси чи автобуси або сідати у протилежну сторону, що б доїхати до кільця. Мікроавтобуси (маршрутки) зняли всі проблеми. Їх дуже багато, але вони, як правило, без особливих зручностей – перероблені вантажні “буси” – сидіти незручно, вікна не відкриваються і т.п. (з недавнього часу почали їздити більш зручні мініавтобуси "Богдани", але їх одиниці). Проїзд у маршрутках коштує 80 копійок (16 центів), у автобусах (їх практично не залишилося) і тролейбусах – по 50 копійок.

Місяць тому відкрили 3 нові тролейбусні маршрути - 7,8,9 що їздять на „Північний” мікрорайон. Хоча, здається, загальна кількість тролейбусного парку у місті лишилась незмінною...

Проїхати у таксі з одного кінця міста в іншій коштує близько 10 гривень. ($2). Кілька років тому з'явилася служба таксі, що їздить по лічильнику (Служба “059”) – там проїхати коштує ще дешевше.

Як я вже говорив, відпочити в місті можна без особливих проблем – місця відпочинку на кожному кроці. Приміром, посидіти в середнього класу кафе (поїсти, попити увечері після виснажливої праці) на одну людину буде коштувати від 20 до 50 гривень. Пляшка горілки (0,5 л) у магазині коштує від 8 гривень, у кафе – від 15 гривень. Келих (0,5 л) пива коштує в середньому 2..3 гривні.

Кінотеатр (кінопалац) у місті залишився один – «Україна» (раніш називався «Жовтень»). Стільчики ті ж, що і 30 років тому. Звук став дещо кращим (додали позаду одну колонку) – тепер іноді можна чути звуки за спиною глядача. Квитки від 7 до 15 гривень. Фільми – самі нові, чим справді пишаємось. Разом з тим процвітає піратство і будь-який фільм можна взяти на диску (CD або DVD) у прокат за 2..3 гривні. Доречи у місті і досі можна придбати Windows за 10 гривень, але це скоріше проблеми багатія Біла (Гейтса).

Середня заробітна платня десь близько 500 гривень (біля $100), хоча я можу й помилятись. Офіційна статистика певно скаже іншу цифру, а що люди отримують так би мовити „у конвертах” (тіньова зарплата) ніхто не знає, ну або майже ніхто... Підприємці, що мають власну справу та дозволяють собі “тримати” кілька торгівельних точок отримують по кілька тисяч на місяць (хто гривень, а хто й долярів).

Житло за останні кілька років зросло у ціні в 5 разів (мінімум). Однокімнатна квартира у панельному будинку коштує від $18 тис. Комунальні та інші послуги теж подорожчали. За трикімнатну квартиру у місяць платять до 200 гривень. Доречи, якщо підрахувати скільки потрібно заробляти на однокімнатну квартиру (не їсти, не пити, не одягатись) то отримаємо: 18000 : 100 = 180 місяців або 15 років. Тому молодь їде на заробітки у країни Західної Європи (Польща, Іспанія, Португалія, Німеччина), а також на північ Росії та у Москву.

Незважаючи на вищенаведену сумну статистику у вечірній час важко знайти вільне місце у розважальних закладах (а їх, як ви мабуть пам’ятаєте, дуже багато у сучасному Рівне). Молодь, підприємці, держслужбовці та правоохоронці гуляють та розважаються до ранку. Звідки гроші – невідомо... але ми здогадуємось. Популярними серед молоді є заклади “Сієста”, “Октан”, “Торнадо”, “Арлєкіно”. VIP-персони надають перевагу "Фламінго", "Асторія", "Мисливець", "Марлєн". Останній заслуговує на окрему увагу, оскільки навіть я із зарплатньою понад 1000 гривень на місяць ще ні разу не наважувався навіть відвідати цей мотель-ресторан, що побудували на місці звичайної радянської їдальні (біля поліклініки по вул. Грушевського).

Навколо міста зростають „невеличкі” поселення з двох та триповерхових будиночків (інколи справжніх замків), що належать місцевій еліті. Найбільші VIP-поселення розташовані у західній частині міст (як їхати на аеропорт) та біля озера Басівкут (т.з. “Царське село”). Активно перебудовується приватний сектор – район Грабника, “лінії” (вздовж вул. академіка Грушевськаого) та інш.

Декілька слів про культуру. Ні, театр як і завжди на місці та й у колишньому костьолі дотепер органний зал. З цією стороною культури усе гаразд або принаймні без особливих змін. Менше доводиться радіти за під'їзди багатоквартирних будинків і ліфти багатоповерхівок. Все частіше доводиться бачити графіті дуже сумнівної якості на відремонтованих фасадах. Молодь, що формувалась на сумнівної якості бойовиках, ігрових приставках і вже тепер кривавих думоподібних квейках, менше часу приділяє духу, а усе більше підкоряється закликові тіла. Молодь дорослішає і вже улаштувавшись на низькооплачувану роботу (наприклад у кафе або супермаркет) на запитання клієнта «У Вас є салат із крабів?..» як правило відповідає «Шо?...» або і того гірше. Але є і приємні виключення – розумні діти і підлітки, що цілком присвячують себе науці та мистецтву, сподіваюсь, у майбутньому компенсують існуючий дисбаланс.

Доречи, зникає поступово не тільки культура населення, але й цілком реальні об’єкти, відомі рівнянам не один десяток років.

Для тих, хто давно не був у місті нагадаю, що за роки незалежності зникли пам’ятники І.Леніну, М.Кузнецову, М.Медвєдєву та з’явились пам’ятники Т.Шевченку, С.Петлюрі, К.Савуру. Побудовано меморіал жертвам збройних конфліктів (біля обласної бібліотеки) та пам’ятник загиблим за Україну (на місці пам’ятника М.Кузнецову). Позаминулого року біля Воскресенського собору відновлено колону Божої Матері.

Від Театральної площі до органного залу будується підземний магазин, а на горі над ним вже майже добудували три нових цегельних будинки покращеного планування. Таким чином зник відомий багатьом клуб залізничників та взагалі цілий квартал старого міста.

Кілька років тому зник бронзовий бюст з могили Олека Дундича, що у парку ім. Т.Г.Шевченка. Минулого місяця викрадену бронзову частину було замінено копією з більш дешевого матеріалу (сподіваємось ця реконструкція не сильно вдарила по місцевому бюджетові). Коли зникла скульптура на честь покорителів космосу у тому ж таки парку Шевченка, вже й не пам’ятаю...

Релігійне життя у місті не поступається за активністю політичному. Після майже десяти років будівництва нарешті відкрили на грабнику Покровський Собор. По неділях і святах біля соборів збирається все більше людей. Частіше серед людей похилого віку (яких переважна більшість) доводиться бачити молодь.

Місто зразка 2005 року і досі не може пишатися якимись особливими здобутками у виробничій сфері. Незважаючи на поневіряння можновладців всі заводи, що лишились з радянських часів не працюють та потроху зникають (особливо металеве обладнання).

Тих хто давно не був у Рівному сильно здивує місцевий автопарк. Я маю на увазі розмаїття іномарок на вулицях міста. Тепер «Москвичі», «Жигулі» і «Запорожці» - дійсна екзотика. Їхнє місце зайняли старі «Мерседеси», «Фольксвагени» та інші іноземці. Останні два роки більше стало з'являтися на дорогах новеньких японських автомобілів (зібраних явно не у Японії) і продукції Запорізького та Луцького автозаводів. Усі ці автомобілі куплено як правило у кредит.

Старі іномарки коштують від $3 тис., а новенькі недорогі іномарки від $10 тисяч. Побільшало дорогих (навіть по європейським міркам) авто. По місту колесять різноманітні джипи, останні моделі “Мерседесу” та “БМВ”.

Активна молодь із забезпечених сімей їздить на “скутерах” (сучасний варіант мопеду радянських часів).

Одягаються рівняни як-правило на базарах. Хто багатіший, купує одяг у більш цивілізованій версії базару – «Грандбазарі» або всіляких «Пасажах» і бутіках. Продукція скрізь майже однакова, але багато хто готовий доплатити зайву гривню за елементарний сервіс (примірочну та відсутність калюж під ногами). Шкіряні чоловічі туфлі коштують від 150 до 250 гривень, штани від 75 до 250 гривень. Дублянка обійдеться у доларів 250-300.

У сезоні 2004-2005 років модним лишається взуття із загостреним носком. Не виходять із моди джинси (переважно не класичні, а з різнокольоровим стрейчем). Повернулась мода на широкі чоловічі галстуки зразка мого дитинства.

Останні кілька років місто (підозрюю що не тільки наше) охопила дійсно таки комп'ютерна лихоманка. «Провиною» тому здешевлення техніки початкового рівня і найголовніше – зміна політики банків у сфері кредитування населення. Найвідоміші комп'ютерні магазини – «Діавест», «Реноме-Комфорт», «Фокстрот», «Малтітек» і «Терра». Середній комп’ютер у стандартній комплектації зі звичайним (не TFT) 17” монітором обійдеться у $500..$600 доларів.

Такий же бум переживає ринок мобільних телефонів. Серед молоді (і не тільки) стало просто модно мати саму останню модель телефону (коштують від $100 до $300). Мобільний зв'язок подешевшав, але це до нашого міста прямого відношення не має – у нас усе як і скрізь по Україні.

Мода на Інтернет стабільно зростає вже останні років п'ять. Поступово Dial-Up (зв’язок через телефон) відходить на другий план поступаючись місцем виділеним швидкісним каналам. Місто обплутали павутинням дротів, але поки не наважуються зробити загальну міську мережу – покищо існують розрізнені мережі місцевого масштабу («Йоркшир», «Аврора») і т.п.

Середня ціна кабельного Інтернету – 30 копійок за 1 Мб інформації (удень). У Dial-Up – 2 гривни за годину (удень). Основні провайдери – “Уарнет”, “РГМ” (“Укрвест”) та “РКТ”.

Побільшало Інтернет клубів, хоча частіше це звичайні ігрові зали, що не мають ніякого відношення до Інтернету або принципів клубності. Хоча є і приємні виключення з цього правила (наприклад клуби “Все Просто” та “Ера”).

Ну і на закінчення розповіді про Рівне зразка 2005, мушу згадати про особистості нашого міста. Найбільш відомі люди Рівного: незмінний міський голова Віктор Чайка, його політичний опонент та голова облдержадміністрації Василь Червоній, голова обласної ради пан Василишин, підприємець Бертоза (що робить у Рівному дешеву і таку ж за смаковими якостями каву), підприємець Бублик (що побудував ринок та назвав його на честь самого себе – „Андріївський”), письменник Олександр Ірванець, депутати Верховної Ради України пани Шершун та Ширко. Може кого з 250 тисяч не згадав, то мусите вибачити, бо кожен з нас – особистість незалежно від того чи друкують наші фото на перших шпальтах газет чи ні....

Доречи, зовсім забув про ЗМІ. У Рівному друкується кілька десятків газет – здебільшого рекламні. Головні так би мовити бренди „ОГО” та „Рівне вечірнє”. Ще є телеканал „Рівне-1”, але він чомусь постійно ретранслює київський канал „НТН”. „Десятий канал” зник, принаймні з мого телевізора вже давно. Головне місцеве радіо – „Радіо Трек” 106,4 FM. Решта лише на деякій час орендують по кілька годин на загальнореспубліканських каналах.

Ось і все, що хотілося розповісти про наше місто. Звичайно це тільки частинка того що зветься Рівне, але мені здається і цього досить для формування першої уяви про наше прекрасне і затишне зелене місто. Тож ласкаво просимо до Рівного!

За матеріалами Інтернет форуму “ Віртуальне місто Рівне – www.rivne.org “
Червень 2005 року

 Важливе застереження

Власники Iнтернет проект "Вiртуальне мiсто Рiвне" можуть не подiляти думок, що викладенi авторами статей у даному роздiлi.

Передрук матерiалу можливий лише з посиланням на джерело - "Вiртуальне мiсто Рiвне - www.rivne.org"

<< Повернутись