З історії банківської справи на Рівненщині

Інтерес до розвитку банківської системи не випадковий. Вона - невід’ємна частина господарського механізму, а тому в усі часи розвиткові банків приділяється значна увага. Як засвідчують документи, що зберігаються у фондах державного архіву Рівненської області, в 1939 році у нашому місті, в якому було 48 тисяч мешканців, успішно діяло 19 банків.

А взагалі до 1939 року на території Рівненщини, яка тоді входила до складу Польської держави, діяло 160 банків і кас, у тому числі Банк Польський. Банк народного господарства, п'ять комунальних кас, 46 кооперативних народних банків і кас, 79 кас Стефчіка, 28 гмінних позиково-ощадних кас. Крім цього, існувало 12 благодійних кас безвідсоткової позики.


Рівненське відділення Державного банку
(листівка 1914 року)

А в місті Рівному в той час існували такі банки: Банк Польський (емісійний), Банк народного господарства, Банк купців і промисловців, Кооперативний комерційний Банк, Волинський селянський кооперативний Банк, Кооперативний християнський купецький Банк, Торговий кооперативний Банк, Кооперативний Банк домовласників. Кооперативний Банк ремісників, Кооперативний Банк дрібних купців. Купецька кооперативна каса, , каса Стефчіка, Християнська і купецька каса та інші. Цікаво, що 12 з цих банків знаходилися на вул. 13 Дивізії (тепер вул. С.Петлюри), 4 - на вул. З Мая (тепер вул. Соборна).

У Рівненському повіті, крім Рівного , були ще банки в Гощі. Клевані, Тучині, Єврейський Банк у Корці, Кредитний Банк у Межирічах, Єврейський народний Банк в Олександрії, Кооперативний Банк в Антополі та 20 кас Стефчіка в селах повіту.

У Дубенському повіті було 10 банків, у Здолбунівському - 9, у Костопільському — 10 та 6 позиково-ощадних кас.

Усі банки об'єднувались у Кооперативну раду при Міністерстві фінансів у Варшаві. Установа ця була урядова, проводила контроль книг діяльності банків і кас і при потребі, вирішувала питання про їхню ліквідацію.

Банк Народного господарства знаходився на вул. 3 Мая, 104. Це був державний банк, розпоряджався він наданим йому капіталом для розв'язання справ загальнодержавних, не домагаючись особливого прибутку. Банк проводив усі без винятку банківські операції, у тому числі надавав довготермінові та будівельні кредити, фінансував міські та повітові самоуправління, а також мережу комунальних ощадних кас. Значна кількість новобудов міста виникла при фінансовій підтримці Банку народного господарства. Він також був фінансовою базою для великих поміщиків, які отримували на свої платежі розстрочку на 15 років.

Комунальна ощадна каса на вул. 13 Дивізії обслуговувала великих землевласників, надавала позики офіцерам, судовим чиновникам, купцям, ремісникам. Позики в багатьох випадках були довготермінові.

Комерційний Банк купців і промисловців (вул. З Мая) – банк із десятикратною відповідальністю. Був заснований на пайовому капіталі, який на 1939 рік разом із прибутковим капіталом складав 245 тис. карбованців. Банк надавав кредити короткотермінові до трьох місяців під клієнтські векселі та залізничні фрахти. Номінал одного паю становив 100 карбованців. У правління банку входили найбагатші купці та власники промислових підприємств. Банк здійснював інкасацію векселів. Кредити надавались у межах 10 тисяч карбованців з умовою, що одержувач мав паїв на суму 1000 карбованців. тобто кредит видавався у 10 разів більший суми, що сплачувалася.

Волинський Селянський кооперативний Банк у Рівному був заснований на пайовому капіталі, нараховував 500 пайщиків. Пай становив 30 карбованців, відповідальність - 50-кратна. Надавав позики в розмірі до 300 карбованців селянам, а в основному українським націоналістичним організаціям, які мали там свої рахунки. Позики надавав короткотермінові.

Банк Народний був заснований на пайовому капіталі ремісників і дрібних торговців. Отримував гроші від американського комітету допомоги бідним, надавав позики дрібним банкам.

З вересня 1939 року, після ліквідації багатьох польських банків у місті Рівному залишилося 7 націоналізованих банків.

Волинське село, яке в основаному складалось з дрібних господарств, підтримувалось кредитами, які надавали кредитні кооперативи та позиково-ощадні каси. Це були два основні джерела де дрібний господар брав кредити, бо більші банки були для селян недоступними, крім кредиту на купівлю землі в Банку сільськогосподарському.

Гмінні позиково-ощадні каси організовували при гмінних самоуправліннях, існували вони за рахунок відрахувань від позик і грошової підтримки повітової позиково-ощадної каси. Позики надавали довготермінові.

Але серед кредитних установ кількісно і якісно виділялися каси Стефчіка. Каси Стефчіка були кооперативними, надавали позики винятково польським землевласникам. У Рівненському повіті каси діяли в Рівному, Антополі, Гощі, Дулібах, Жаврові, Горохові, Олександрії, Городку та в інших населених пунктах.

Нам не відомо, якою грошовою масою оперували тодішні банки, але зважаючи на їх кількість і географію, можна зробити припущення, що мешканці Рівненщини в той час мали достатньо джерел для отримання позик аро кредиту.

Людмила ЛЕОНОВА
Газета “Сім днів” (липень 2002 р.)
Iлюстрацiї "Вiртуальне мiсто Рiвне" (с) www.rivne.org

 Додаткові матеріали


Ровенська казначейська квитанція 1888 року.

 Важливе застереження

Власники Iнтернет проект "Вiртуальне мiсто Рiвне" можуть не подiляти думок, що викладенi авторами статей у даному роздiлi.

<< Повернутись