Рівненські ціни (роки 1920-1921).

З 1917 по 1920 роки на Рівненщині стільки разів змінювалась влада, що навіть професійні історики іноді неспроможні відразу відповісти, хто за ким слідував. Налагодження нормального життя почалося лише з вересня 1920 року, з утвердженням у краї влади Польщі, що в березні 1921 року було офіційно закріплено договором, який підписали у Ризі представники РРФСР, УРСР і Польщі. Та це вже були справи політиків, а простий люд потихеньку оговтувався від тих потрясінь, які принесли післяреволюційні роки, і почав налагоджувати свій побут.

Одним з показників стабільності як політичного, так і економічного становища була динаміка зміни цін на місцевих ринках. Саме тому польська адміністрація постійно збирала інформацію про цінову ситуацію. Подібні зведення щотижня лягали на стіл рівненського бургомістра та інших керівників регіону.

Основною грошовою одиницею на території Рівненщини в 1920-1921 роках була марка. Тільки не німецька, а польська, яка була тимчасовим засобом платежів на територіях, котрі внаслідок радянсько-польської війни 1920 року стали належати Польщі. Після нормалізації суспільно-політичного і економічного життя та відродження виробництва вона була замінена на польську грошову одиницю - злотий (якщо проводити паралелі з нашим недалеким минулим, то за аналог марки можемо взяти українські купоно-карбованці першої половини 90-х років), А тепер перейдемо до власне цін.

Станом на 15 грудня 1920 року в Рівному та Рівненському повіті продавався хліб трьох видів: ситний, питльований і так званий разовий, котрий виготовляли з муки грубого помелу. Цей останній якраз і був найдорожчим і коштував 75-90 марок за фунт (трохи більше 400 грамів). Ціна ситного хліба становила 12-13 марок за фунт, питльованого – 12-15 марок за фунт. Якщо хтось полюбляв хліб не простий, а з маслом, то мусив викласти ще 100-135 марок за фунт цього продукту, а любителі сиру додавали до своїх витрат ще 25-30 марок.

Попит на свинину на місцевих ринках також був стабільним, незважаючи навіть на те, що основний відсоток мешканців міст і містечок Рівненщини становили особи іудейського віросповідання, яким, як відомо, їхня релігія забороняє вживати в їжу м'ясо свині як брудної тварини. Фунт свинини у Рівному в грудні 1920 року коштував 70-80 марок, ковбаси – 50-60. Що ж стосується інших харчів, які хоч час від часу повинні бути в раціоні людини, то тут спостерігалася така картина (ціни подані в марках за фунт): олія –40-45, яблука – 12-15, мед – 75-90, цукор-пісок – 120-150, чай – 90-120. За 10 яєць необхідно було викласти 100-140 марок, за таку ж кількість оселедців – 90-100.

Та, як відомо, не хлібом єдиним всі ми живемо, а людям на початку ХХ ст., так само як і тепер, необхідно було митися (фунт мила – 45-60 марок), обігрівати помешкання (1 віз дров – 800-1000 марок), освітлювати його (фунт гасу – 20-25 марок, свічок – 45-50; 10 пачок сірників – 20-25 марок), голитися (10-20 марок) і стригтися (з використанням машинки — 20 марок, ножиць – 25). Хто ж надавав перевагу не домашньому харчуванню, а відвідинам кафе чи їдалень, той мусив за обід з двох страв заплатити 50-60 марок плюс 4 марки за філіжанку чорної кави (це якщо без цукру: з цукром обходилось вдвічі дорожче. Більш заможні могли собі дозволити власний телефон (3000 марок за індивідуальний номер і 2000 – за спарений).

Гість Рівного, який прибував до міста потягом і бажав якнайшвидше добратися від залізничного вокзалу до центру, міг розраховувати на послуги візника, якщо, звичайно, в подорожнього в кишені лежало зайвих 150 марок. Прибувши до одного з рівненських готелів, він дізнавався, що доба проживання йому обійдеться в середньому в 100 марок, але це лише за право поселення. Якщо ж гість бажав, щоб йому щодня змінювали постільну білизну, то мусив додати ще 50 цих "умовних грошових одиниць"; рушник подавався окремо і "тягнув" на 10 марок. У темноті сидіти недуже приємно, а тому готельному постояльцю потрібне освітлення. З цим проблем теж не було, однак розцінки були дуже цікавими: звична свічка коштувала 15 марок, у той час як електрична лампа – лише 6 марок, хоча електрика в той час ще була новинкою і нею освітлювалось лише декілька рівненських будинків. А на "десерт" людині, яка зупинилась у котромусь із готелів нашого міста, пропонувалися послуги рівня "люкс" – самовар (20 марок) і натоплена грубка (ще 75 марок).

Та, звичайно, всі наведені ціни нічого не скажуть, якщо не порівняти їх із тогочасною зарплатою. У нас є можливість вказати на доходи представників кількох будівельних професій, які в той час у Рівному користувалися найбільшим попитом, оскільки місцеві мешканці почали активно проводити ремонтні та будівельні роботи. Отож землекоп за день роботи отримував 250 марок, тесля та столяр – по 400, муляр – 350. Звичайно, на такі гроші більш-менш прожити було можна, однак не варто забувати, що ринок праці, як завжди в післявоєнний час, був переповнений, і робота переважно носила тимчасовий характер, а тому, виконавши якийсь певний її обсяг, людина знову змушена була шукати собі джерело прибутку.

З книги
"Рiвненщина. Сторiнки минулого" (2001 р.)
Автор: Олександр Панасенко
Iлюстрацiї "Вiртуальне мiсто Рiвне"
(с) www.rivne.org



 Додаткові матеріали
Читайте також матеріал "Частные денежные знаки города Ровно в 1918 - 1919 гг. ".

 Важливе застереження

Власники Iнтернет проект "Вiртуальне мiсто Рiвне" можуть не подiляти думок, що викладенi авторами статей у даному роздiлi.

<< Повернутись