Готелі Рівного (30-ті роки ХХ ст.).

Рівне наприкінці 30-х років було невеличким містом. Та, незважаючи на це, в ньому нараховувалось аж 11 готелів. Всі вони були приватною власністю, а тому не оминули націоналізації, яку Радянська влада, прийшовши у вересні 1939 року на наші землі, застосовувала повсюдно.



Впритул Тимчасове управління міста Рівне підійшло до націоналізації місцевих готелів у листопаді 1939 року. 15 листопада на відповідному засіданні цього органу було вирішено всі міські готелі націоналізувати та передати в користування комунальному управлінню Рівного. Щоправда, незважаючи на явний диктаторський характер радянської влади, під будь-які свої дії її представники намагалися підвести відповідну базу, яка повинна була вказувати на неабиякий "демократизм" комуністів. Саме тому будь-яке починання оформлялось, як "побажання трудящих", хоча справжні трудящі рідко коли виступали з власною ініціативою, пам'ятаючи, що в СРСР вона вже не одного згубила.

Праворуч - готель Варшава Відповідної методики було дотримано і цього разу - в протоколі засідання Тимчасового управління Рівного так прямо і говорилось (подається зі збереженням правопису оригіналу): "...поступає цілий ряд скарг від трудящих на власників готелів, які проявляють саботаж та антисанітарний стан в готелях. Готелі не опалюються, поли в номерах не миються, бруд, майно розбазарюють, ремонт на зиму не роблять, чим викликається велике обурення в трудящих, які знімають номери в готелях". Все - основне слово сказане: власники готелів самі винні, що їхню власність у них забирають. От мили б підлогу та ремонт на зиму зробили - і ніхто б їхнього майна не зачіпав. А так - вибачайте - трудящі скаржаться, а вони в нашій країні є господарями і як сказали, так і буде. Ніхто, щоправда, так і не пояснив, які ж події викликали оту саму антисанітарію в готелях і небажання їхніх власників робити ремонт на зиму.

Та як би там не було, нова влада вирішила прибрати готелі до своїх рук (про якесь збереження спеціалізації мова не йшла) і у відання органів державного управління переходили такі заклади:

Назва готелюВласник готелюВулиця, на якій знаходився готельСучасна назва вулиці
БрістольСкульськийТретього ТравняСоборна
ЄвропаУльбуртТретього ТравняСоборна
БельгіяГолембаТретього ТравняСоборна
ВікторіяГашенмахерТретього ТравняСоборна
ВаршаваАвербухТретього ТравняСоборна
ЦентральЛитвакТретього ТравняСоборна
Сан-РемоРойзманТретього ТравняСоборна
ПолоніяРохманКолейова.
ВерсальРубінштейнКолейова.
Бель-В’ю
(Континенталь)
ФінкельштейнПонятовськогоПересопницька
СавойДімерманПонятовськогоПересолницька

Засідання Тимчасового управління доручило рівненському міськкомунгоспу (керівник - Пампура) утворити комісію, яка повинна була вже 17 листопада закінчити прийом всіх націоналізованих готелів. Тобто на цей процес відводилося лише дві доби, протягом яких власники цих закладів втратили все, що створювали та наживали роками.

Готель Бель-В'ю\Континенталь На тому ж засіданні Тимчасового управління міста Рівне було прийнято рішення про виділення 30000 карбованців на завершення ремонту 10-річної російсько-української школи, яку було створено на базі колишньої польської школи, що знаходилась на вулиці Сенкевича (тепер - Маяковського). Призначався новостворений навчальний заклад, якщо судити з протоколу засідання, винятково "...для навчання дітей командного складу робітничо-селянської Червоної Армії, дітей відповідальних працівників, присланих з СРСР на роботу в Західну Україну". Про дітей простих рівняй поки що мова не йшла. Відділ народної освіти, який вже тоді існував, очолював такий собі Сущенко, а міський фінвідділ, який повинен був виділити гроші на ремонт школи, - Пономаренко.

І останнє питання, яке було розглянуто та вирішено на засіданні Тимчасового управління міста Рівне 15 листопада 1939 року, - передача костелу, який знаходився на території колишніх польських казарм (сучасний костел святих Петра і Павла) для потреб ...Червоної Армії, а конкретніше - військової частини ОЛТБ-36, бійці якої мають невідкладну "потребу в приміщенні для культурних закладів...". Звичайно, окрім культової споруди, цю "потребу" жодна інша задовольнити не могла, а тому костел з усім майном і було передано червоноармійцям.

З книги
"Рiвненщина. Сторiнки минулого" (2001 р.)
Автор: Олександр Панасенко
Iлюстрацiї "Вiртуальне мiсто Рiвне"
(с) www.rivne.org



 Важливе застереження

Власники Iнтернет проект "Вiртуальне мiсто Рiвне" можуть не подiляти думок, що викладенi авторами статей у даному роздiлi.

<< Повернутись