За незалежну, самостійну Україну (1996 рік)



Події, що відбувалися у нашому місті протягом 1987-1991 років, назавжди ввійдуть у багатовікову історію Рівного, області. І нині, коли ми урочисто відзначаємо 5-ту річницю Незалежності України, нам, думається, доцільно згадати хоча б основні з них. Адже за Незалежність України треба боротися і в наш час, боротися мирними засобами проти комуністичних сил, які будь-що намагаються стримати розпад радянської імперії, тих сил, які у Верховній Раді голосували протії Конституції України, не присягнули на вірність тій державі, у якій живуть та працюють - Україні.

Пропонована коротка хронологія складена на основі самвидавських газет, які виходили у Рівному в 1988-1991 роках – «Рада», «Самостійна Україна», «Просвіта», «Шлях до волі», а також газет «Рівне», «Червоний прапор», «Діалог». Використано матеріали з архівів упорядників та особистих архівів заступника голови обласної державної адміністрації І.Демянюка іа голови обласної організації Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України» В.Захарука.



Україна напередодні 5-ої річниці проголошення своєї Незалежності. Це - всенародне свято, яке урочисто відзначає весь український народ, мільйони наших земляків, яких доля розкидала по всьому світу.

Так, це всенародне свято, до якого українці ішли століттями. Свято, за яке віддали своє життя мільйони патріотів - синів та дочок України. На долю нашого народу випало боротися проти російського царизму, польських, австро-німецьких, угорських, німецьких та інших ворогів, які зазіхали на честь, свободу та незалежність. Але чи не найважчою була боротьба українців з комуно-російськими загарбниками, які більше сімдесяти років сіяли в Україні страшний голод, кидали у в'язниці патріотів, висилали їх у далекий Сибір, розстрілювали.

Проте український народ - непереможний. Він зберіг свою мову, звичаї, культуру. Він вижив, бо прагнув Волі.

І ось настав 1987 рік. Затріщали мури всенародної в'язниці - СССР. Ніяка сила вже не могла зупинити народів, поневолених комуністичним режимом, які десятиліттями стогнали у більшовицькому ярмі, прагнучи Волі та Свободи.

Український народ почав вставати з колін. Дуже важко це давалося. Комуністична партія робила все від неї залежне, щоб не допустити розвалу тюрми народів. Проте, незважаючи на переслідування, цькування, арешти активістів-патріотів, створюються патріотичні організації, об'єднання, проводяться численні мітинги, на яких засуджується діяльність злочинної парти.

Місто Рівне ніколи не стояло осторонь цих знаменних подій, які назавжди вже стали його історією.

Своєрідним поштовхом до морального пробудження рівнян стала стаття рівненського письменника Євгена Шморгуна «Слово про рідну мову», яка була опублікована у квітні 1988 року. А у вересні-жовтні цього ж року виникають перші в місті осередки Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка на виробничому об'єднанні «Азот» (голова В.Червоній), заводі тракторних запасних частин (голова В.Подлевський) та ін.

З подивом та розумінням рівняни сприйняли невідоме для них явище -голодівку. Її провела у холодному лютому 1989-го мужня, молода тендітна жінка Тамара Ахметова. Голодівку провели і жінки та бабусі на паперті Свято-Воскресенського собору. Вони вимагали передати віруючим святиню, у якій комуністи створили музей атеїзму.

Великою подією, яка сколихнула жителів не лише обласного центру, а й навколишніх населених пунктів, був виступ у переповненій просторій залі Палацу текстильників чоловічого хору "Журавлі" (Польща). Він майстерно виконав цілий ряд українських пісень, які в СССР були під забороною. Виступ нього прекрасного українського хору вселив у серця його слухачів віру в те, що незабаром Україна стане Незалежною, Самостійною, що скоро збудеться заповітна мрія багатьох поколінь українського народу.

Тоді ж, на вечорі, було проведено збір коштів для української школи в Білому Борі (Польща). Кошти ці в Києві через державний банк переправила рівнянка Т.Редюк.

Після вечора зібралася ініціативна група, яка обговорила питання про створення у Рівному організації Народного Руху України за перебудову.

А в червні у компартійних первинних організаціях демонстрували відеофільм, знятий співробітниками силових структур, з метою викликати гнів та обурення до учасників вшанування світлої пам'яті героїв Берестецької битви, учасників підняття на цьому священному полі українського національного прапора, виконавців українського національного гімну "Ще не вмерла Україна...''. Але сталася зворотна реакція: люди-глядачі відеофільму, який до того ж повинен був стати документом "злочину" рівнян на Берестецькому полі, сприйняли цей фільм, як і треба було - вони пройнялися гордістю за своїх земляків-патріотів, які не побоялися відеокамер, міліціонерів, їх кийків, тюрем. І коли компартійці побачили, що народ почав прозрівати, створюючи рухівські організації, вони вирішили перехопити ініціативу. Адже факт залишається фактом, що на установчій конференції Рівненської регіональної організації РУХу був, присутнім і виступив секретар обкому компартії В.Луценко.

Проте патріоти вчасно зрозуміли підступність керівництва КПСС-КПУ і відмежувалися від нього. Патріотичний процес почав стрімко наростати. Цьому сприяли мітинги та збори вшанування жертв сталінського терору, викриття злочинів компартії, зокрема розстрілів в'язнів енкзвєдистами у Дубенській тюрмі влітку 1941 року.

Особливу роль у розгортанні національно-патріотичного руху зіграла самвидавська література, а саме газети, які почали виходити у Рівному. Це "Рада" – видання РК НРУ (редактор І.Демянюк), "Шлях до волі" – видання УГС-УРП, "Самостійна Україна" - видання НДПУ (редактор О.Онищук), "Просвіта" (редактор С.Степанишин).

Велику патріотичну роботу в цей час проводили члени РУХу. Рівненської філії Української Гельсінкської Спілки, Товариства рідної мови імені Тараса Шевченка та ін.

Партноменклатура не здавалася: адже у її руках була влада, силові органи, готові по команді розправлятися з патріотами. Вона вирішила дати бій демократам. Для цього вдалася до послуг органів безпеки та міліції. Так, у липні 1989 року було затримано та оштрафовано активістів НРУ та ТУМу В.Червонія та О.Новака, а в серпні на майдані Короленка активісти цих же організацій знайомили жителів міста з матеріалами установчої конференції РУХу та проводили масовий збір підписів за надання українській мові статусу державної і за відставку першого секретаря ЦК компартії України В.Щербицького.

Міліція та співробітники КГБ почали оточувати майдан. Лише своєчасне прибуття народного депутата СССР В.Мартиросяна це свавілля припинило. А 30 жовтня рівненський суд за участь у мітингу, що відбувся 15 жовтня, засудив його організаторів М.Поровського та І.Демянюка на 15 діб арешту, інших організаторів було оштрафовано.

Але рівняни та жителі області не дали себе залякати: процес відродження стрімко розвивався. Так. назавжди в історію України увійшов ряд акцій, у яких жителі Рівного брали найактивнішу участь. Взяти хоча б історичний "живий ланцюг'', який 21 січня 1990 року проліг через наше місто, з'єднуючи Київ зі Львовом та Івано-Франківськом.

На трасу вийшли десятки тисяч рівнян з синьо-жовтими прапорами, щоб продемонструвати свою готовність до кінця боротися за розвал більшовицької імперії, а значить - за Незалежність України.

А мітинги продовжувалися. Заяви та ухвали, які на них приймалися, ставали дедалі радикальнішими. Так. на восьме/тисячному мітингу, який відбувся 26 квітня 1990 року, вперше зазвучали вимоги про вихід України зі складу СССР. А через декілька днів, 1 травня, рівненські рухівці проводжали КПСС "в останню путь",

...Життя йшло невпинною ходою вперед. Президія Рівненської міської Ради прийняла рішення про використання української національної символіки на території міста, а увечері 17 червня, після прибуття з Козацьких могил, де відбувалося всенародне вшанування героїв-козаків. над міською Радою замайорів синьо-жовтий прапор.

Як всенародне свято сприйняли рівняни повідомлення про те, що Верховна Рада прийняла декларацію про Незалежність України. В ознаменування цієї історичної події вулицю Комуністичну м. Рівного було негайно перейменовано у вулицю 16 Липня.

У місті відновлюють свою роботу різні демократичні організації, серед них ті, які в 20-30-ті роки активно працювали в Рівному. Це ''Пласт", Союз українок. Виникають інші, нові організації та партії.

А 11 червня 1991 року було покладено край кількохрічним дискусіям, які велися не лише на побутовому рівні, а й у засобах масової інформації: місто отримало нарешті справжню історичну українську назву - Рівне, область – Рівненська.

Переборюючи неймовірні труднощі, як економічні, так і політичні, долаючи шалений опір ворогів як внутрішніх, так і зовнішніх, український народ почав будувати свою, ні від кого Незалежну, Самостійну. Соборну Українську Державу Свій посильний внесок у цю святу справу вносили і рівняни.

Віриться, що Самостійна, Незалежна Україна займе гідне місце серед інших самостійних держав світу. Вона, Україна, цього заслужила. Адже її Свобода завойована мільйонами та мільйонами синів та дочок, які поклали за цю ідею найцінніше, що мали - своє життя.



1987

Квітень, 16 - публікація колективного листа працівників Рівненського краєзнавчого музею "Музею не шкода?" ("Робітнича газета", Київ), у якому вони виступили проти будівництва на подвір'ї музею обкомом компартії України багатоповерхового автогаража та бензосховища. Будівництво зупинили, незважаючи на те, що вже було викопано великий котлован та забито близько сотні залізобетонних паль.



1988

Квітень, 16 - публікація статті "Слово про рідну мову" рівненського письменника Євгена Шморгуна, яка стала поштовхом до пробудження національної самосвідомості українців (газета "Зміна").

Вересень - створення осередків Товариства рідної мови ім. Тараса Шевченка на виробничому об'єднанні "Азот" (голова В. Червоній) та заводі тракторних запасних частин (голова В.Подлевський).

Жовтень, 28 - відкриття в Рівному меморіальної дошки на будинку по вул. Драгоманова, 17, яка увічнює перебування в місті великого українського композитора Миколи Лисенка та вченого, етнографа, фольклориста, академіка АН УРСР Миколи Біляшівського.

Листопад - установчі збори по створенню Рівненського міського Товариства української мови, історії та культури (голова С.Мельничук, до складу правління входили Є.Шморгун. О.Богачук, Р.Василишин. Г.Бухало).



1989

Січень, 26 - публікація статті Г Бухала "Врятуймо нашу святиню" у газеті "Зміна" (Рівне), в якій автор підняв голос протесту проти знищення архітектурного ансамблю "Козацькі могили", Хрінницькоґо водосховища

Лютий - Тамара Ахметова біля обкому компартії оголосила голодівку на знак протесту проти сваволі дирекції радіозаводу. Участь рівнян в установчій конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.

Березень - виступ у Рівному чоловічого хору "Журавлі" (Польща). Група православних віруючих розпочала голодівку біля Рівненського музею атеїзму з вимогою передати Свято-Воскресенський собор, у якому він був розміщений, православній церкві. Голодуючих підтримали учасники 8-тисячного мітингу.

Березень, 26 - вибори до Верховної Ради УРСР. Депутатом серед інших від Рівненської області обрано полковника В.Мартиросяна. Голова колгоспу "Зоря комунізму" агрофірми "Зоря" Рівненського району В.Плютинський обраний депутатом СССР на засіданні всесоюзної ради колгоспників ("Зміна", 1989, 06.04).

Квітень, 3 - передача приміщення Свято-Воскресенського собору Руській православній церкві. Відновлення вшанування пам'яті полеглих героїв у битві під Берестечком за ініціативою членів-шанувальників української мови їм. Тараса Шевченка та ініціативної групи НРУ. Після багатьох років над полем Берестецької битви пролунав український національний гімн "Ще не вмерла Україна" та було піднято синьо-жовтий прапор. Згодом 9 членів Товариства - організатори траурно-урочистих торжеств - були піддані судовим переслідуванням.

Травень, 14 - участь рівняй у відкритті пам'ятного знака в с. Пересопниця Рівненського району на честь української Першокниги "Пересопницьке Євангеліє"-

Липень, 22 - установча конференція Рівненської регіональної організації Народного Руху України за перебудову. Головою правління обрано МПоровського, заступниками голови В.Червонія та Б.Степанишина, На конференції виступив секретар обкому компартії В.Луценко.

Липень, 29 - на Театральній площі при спробі встановити стенд з матеріалами установчої конференції Рівненської регіональної організації НРУ міліціонерами в цивільному були брутально затримані та доставлені в УВС активісти НРУ та ТУМу В,Червоній, О.Новак, О,Сиротюк. Там на них були складені протоколи за участь у начебто несанкціонованому мітингу. Судді тут же оштрафували В.Червонія на 300 крб., О.Новака - на 150 крб.

Серпень - вихід першого номера самвидавської газети "Рада" Рівненської регіональної організації Народного Руху України за перебудову (відповідальний за номер І.Демянюк).

Серпень, 1 -у зв'язку з переслідуванням активістів НРУ та ТУМу Рівненському міськвиконкому була подана заява на проведення мітингу протесту. Голова міськвиконкому у задоволенні заяви відмовив

Серпень, 4 - на майдані К'ороленка активісти НРУ та ТУМу в кількості до 300 чоловік виставили стенди з матеріалами установчої конференції і провели збір підписів за надання українській мові статусу державної, за відставку першого секретаря ЦК компартії України В.Щербицького, за справедливий розподіл виробленої трудящими Рівненщини продукції, за закриття Чорнобильської АЕС.

Серпень, 11 - на майдані Короленка активісти НРУ та ТУМу продовжували ознайомлення жителів міста з матеріалами установчої конференції і організували масовий збір підписів за притягнення до відповідальності ініціаторів першотравневої демонстрації під радіацією (1986 р.) та збір коштів жертвам чорнобильської трагедії.

Серпень, 16, 18 - знову проводився збір підписів за надання українській мові статусу державної, за відставку В.Щербицького, за справедливий розподіл виробленої трудівниками Рівненщини продукції, за новий, демократичний варіант проекту Закону УРСР про вибори, за висунення на посаду першого секретаря Рівненського обкому компартії прогресивного кандидата.

Серпень,17 - започатковано роботу вечірніх курсів Просвіти НРУ. Лекторами ВПилипчуком та О.Матковським були прочитані лекції про взаємозалежність політики та економіки і з питань правозахисту.

Вересень, 8-10 - участь рівняй з роботі Установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову (НРУ).

Вересень, 17 початок попереджувальної голодівки членом груп "Совість", "Вибір", "Альтернатива" В.Федорцем. Голодівка проводилася на знак протесту проти антинародної, антиперебудовної та антидемократичної політики рівненського керівництва, продовження ним сталінських традицій в боротьбі з інакомислячими, Голодівка почалася 17 вересня, вдень вступу червоної армії на Західну Україну і мала закінчитися 28 вересня - в день підписання сталінсько-гітлерівського договору 1939 р.

Вересень, 28 - ввечері біля Свято-Воскресенського собору відбулося вшанування пам'яті жертв сталінського терору, організоване групами "Совість", "Вибір", "Альтернатива". Були виставлені для огляду стенди, які розповідали про сталінський терор

Жовтень, 7 - установчі збори Рівненської філії Української Гельсінської спілки (головою обрано В.Шкуратюка).

Жовтень, 14 - конференція обласного Товариства української мови ім.Тараса Шевченка. Головою ради Товариства обрано Б.Степанишина.

Жовтень, 15 - на майдані біля стадіону відбувся 5-тисячний мітинг протесту проти недемократичного проекту Закону про вибори до Верховної Ради УРСР. Мітинг "охороняли" сотні міліціонерів. Проведення мітингу співробітниками органів безпеки знято на відеоплівку.

Жовтень, 27 - при виході з Рівненського міськвиконкому у вечірніх сутінках підступно схоплено та вкинуто до міліцейської автомашини голову правління Рівненської РО НРУ М.Поровського. Його було відвезено в Дубно, в суд, де без розгляду справи оштрафовано на 200 крб за участь у дубенському мітингу 15 жовтня.

Жовтень, 30 - відбувся суд над ініціаторами рівненського мітингу 15 жовтня - головою правління Рівненської РО НРУ М.Поровським, членами координаційної Ради РРО НРУ відповідальним за газету "Рада" І.Демянюком, співголовою осередку "Влада - радам" М.Данькевичем О.Бородіним, активістами РУХу О.Гладуновим та М.Шерманом. Суд проходив з грубим порушенням процесу судочинства та прав підсудних. М.Поровського та І.Демянюка засуджено на 15 діб ув'язнення, О.Гладунова та О.Бородіна оштрафовано відповідно на 200та 150 крб., М.Данькевича та М.Шермана попереджено. Відразу після винесення вироку тут же, у залі суду І.Демянюк оголосив голодівку протесту проти порушення прав людини і громадянина. Винесення вироку присутні у залі зустріли скандуванням "Фашисти1", "Ганьба!" на адресу судді та організаторів процесу. В цей час біля будинку суду міліціонери, озброєні гумовими кийками та пістолетами, накинулися на людей, розігнали їх, багатьох побили. Тоді був заарештований на 15 діб і В Червоній "за порушення громадського порядку в день розгляду адмінматеріалів у Рівненському міському народному суді", він теж оголосив голодівку.

Листопад, 4 - у міжнародний день Пам'яті жертв голоду 1932-1933 років рівненські партократи влаштували урочисті збори, присвячені річниці жовтневого перевороту в Росії В той час, коли всі чесні люди віддавали шану пам'яті невинним жертвам сталінсько-компартійного терору, рівненські партократи слухали святкові виступи та святковий концерт

Листопад, 5 - на майдані біля Пагорба Слави міста Рівного відбувся багатотисячний мітинг, організований міськвиконкомом та НРУ з питань національних відносин.

Листопад, 7 - участь у демонстрації членів регіональної організації НРУ, які вийшли з українською національною символікою,

Листопад, 20 - відзначення 72-ої річниці проголошення Української Народної Республіки.

Грудень, 10 - в місті біля Свято-Воскресенського собору з і 2 до 18 год. відзначався міжнародний день Прав людини.

Грудень – вийшов перший номер газети "Шлях до волі" Рівненської філії Української Гельсінкської Спілки (відповідальні за випуск В.Шкуратюк та І.Демянюк).



1990

Січень - створення крайового проводу Спілки Незалежної Молоді України у Рівному (головою обрано М.Карп'юка).

Січень, 7 - вперше після багаторічної перерви в області широко відзначається Різдво Христове

Січень, 21 - Київ - Житомир - Рівне - Тернопіль - Львів - Івано-Франківськ, Участь рівняй в "живому ланцюгу" "Українська хвиля" з нагоди проголошення Дня Соборності України (71 річниці) та 22 січня 1919 р. акту возз'єднання УНР та ЗУНР ("Злука"), Священик Сергій Кульчинський після "живого ланцюга" відслужив молебень за Незалежну Україну. Відбувся 20-тисячний мітинг. Голова оргкомітету по проведенню "живого ланцюга" на Рівненщині В Червоній.

Січень, 30-31 - перейменування Українського екзархату Московського патріархату в Українську православну церкву (Московський патріархат).

Лютий, 25 - мітинг біля Пагорбу Слави, присвячений обговоренню громадсько-політичної обстановки в області, у якому взяло участь близько 50 тисяч чоловік. Зі всієї області стягнуто сотні міліціонерів Художньо-агітаційний виступ проти більшовизму артиста Тараса Петриненка. Мітинг проголосував за резолюцію, запропоновану з ініціативи правління РК НРУ В.Червонієм.

Березень, 4 - участь рівнян у перших демократичних виборах до Рад всіх рівнів. Народними депутатами України обрані В.Пилипчук, В.Червоній, М.Поровський.

Березень, 9 - відкриття у Рівному пам'ятного знака на честь 150-річчя з дня виходу у світ "Кобзаря" Тараса Шевченка. Підняття синьо-жовтого українського національного прапора біля Свято-Воскресенського собору.

Березень, 31 - в приміщенні актового залу профспілок відбулася друга звітно-виборна конференція Рівненської регіональної організації Народного Руху України за перебудову. На конференції було ухвалено нову назву організації: Рівненський крайовий Народний Рух України. Головою організації обрано народного депутата УРСР В.Пилипчука, заступниками народного депутата В.Червонія та кандидата наук О.Новака.

Квітень, 26 - 8-тисячний мітинг у Рівному, організований Рівненським крайовим Народним Рухом. На мітингу вперше зазвучали вимоги про вихід України зі складу СССР О 21-їй годині тисячі людей зайняли місця в "живому ланцюгу", який проліг по головній вулиці міста Прийнято телеграму М.Горбачову проти завантаження Рівненської та Хмельницької АЕС ядерним паливом.

Травень, 1 - відбулася остання першотравнева демонстрація жителів 'Ровно", завершили колону представники РУХу, які цього сонячного дня проводили КПСС "в останню путь". Перше обласне свято української пісні та культури. Студенти Рівненського інституту культури виступили проти складання іспиту з історії КПРС. Початок роботи українського народного вільного університету "Просвіта" на громадських засадах

Травень, 12 - президія Рівненської міської Ради народних депутатів прийняла рішення про використання української національної символіки на території міста.

Травень, 17 присяга на Біблії голови Рівненської міської Ради народних депутатів Василя Марчука та голови міськвиконкому Івана Федіва на вірність Україні. Підняття синьо-жовтого прапора над приміщенням міської Ради головою Української Республіканської партії, депутатом Верховної Ради УРСР Левком Лук'яненком та В.Пилипчуком.

Травень, 16 - за ініціативою демократів Народної Ради Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Незалежність України В Декларації стверджується пріоритет республіканських законів над союзними, вся власність на території України оголошувалася власністю українського народу, необхідність створення власної банківської системи, грошей, війська, митниць. Україна повинна бути нейтральною та без'ядерною державою.

Травень, 20 - виступ у Рівному хору з Канади "Бурлака" (керівник хору О. Хміль). Вихід першого самвидавського номера газети "Самостійна Україна" (редактор Олег Онищук).

Серпень, 15 - в М.Рівне відбувся несанкціонований мітинг за ініціативою СНУМ (Спілка Незалежної Української Молоді), УРП (Української Республіканської парти), УНДП (Української Народно-демократичної партії), на якому основним питанням було демонтаж пам'ятника В.Ульянову-Леніну. Після мітингу відбувся похід до будинку КДБ по Рівненській області. Представникам КДБ була прочитана та вручена резолюція мітингу. Одного з організаторів мітингу І.Демянюка оштрафовано згодом на 300 крб.

Серпень, 19 - біля будинку культури м. Рівне "Хімік" за ініціативою НРУ відбувся мітинг, на якому виступили В.Червоній, О.Новак. Після мітингу був освячений та піднятий над будинком культури український національний прапор. Відродження Союзу українок у Рівному.

Серпень, 23 - початок роботи Рівненського міського радіо (редактор М.Несенюк). Припинило свої радіопередачі у серпні 1992 року

Вересень, 9 - вихід першого номера газети "Рівне" (ред. М.Несенюк).

Вересень, 22 - установча конференція Рівненської крайової організації Демократичної партії України (головою обрано С.Бабія). Установчі збори Рівненської обласної Селянської спілки. Третя конференція Рівненської крайової організації Народного Руху України Головою обрано народного депутата України В.Червонія.

Жовтень, 10 - створення в Рівному єпархії УАПЦ.

Жовтень, 15-17 - 5-тисячний мітинг та голодування молодих рівняй на знак підтримки київських студентів, що вилилося у студентський страйк в інститутах, технікумах та профтехучилищах м.Рівного. Похід 15-тисячної колони до обласної Ради народних депутатів, де її голові П Прищепі було вручено текст зі студентськими вимогами.

Жовтень, 22 - виступ голови колгоспу "Зоря комунізму" агрофірми "Зоря" Рівненського району, члена Верховної Ради СССР В Плютинського на спільному засіданні Ради Союзу та Ради Національностей, у якому він змалював "складну обстановку", що склалася у м. Рівному та області і вимагав від керівництва Союзу "… принять решительные меры по пресечению антиконституционных противоправных действий политических экстремистов, обеспечить правовую защиту деятельности организаций КПСС, нормальные условия работы всех предприятий, хозяйств и учреждении, защитить безопасноть, честь и достоинство всех советских людей…". У зв’язку з цим московська газета "Известия" 25 жовтня 1990 року виступила з коментарем, у якому читаємо: "Слава Богу, наши избранники вспомнили, что существует парламент суверенной Украины, который заявитель "от имени Ровенского обкома Компартии Украины", судя по его собственным словам, за законную власть вроде бы не считает". (Газ. "Рівне", N10, 10листопада 1990р.).

Листопад, 1 - перше відзначення дня Державності на західно-українських землях у 72-річницю Західно¬української Народної Республіки

Листопад, 11 - освячення Святійшим Патріархом Української Автокефальної Православної церкви Мстиславом пам'ятного хреста та каменя, де в Рівному (на Грабнику) буде споруджено Покровський собор

Грудень, 12 - виконком Рівненської міської Ради зареєстрував статут Рівненської організації "Пласт".

Грудень, 26 - рішення міської Ради відновити існування старовинного герба Рівного. У цей же час було затверджено і прапор міста (голуба смуга на ньому означає красу та велич, срібна - невинність і чистоту, зелена -надію, радість, щедрість). Вихід з друку праці О.Новака "Дорога Леніна - терор і злидні".



1991

Березень - створення у Рівному загони міліції спеціального призначення. Припинення будівництва рівненського радіоглушника. Проведення у міському Будинку культури Українською Націоналістичною Спілкою Молоді вечора, присвяченого публіцисту, літературному критику, політику, ідеологу українського націоналізму Дмитру Донцову (29.08. [10.9] 1883-30.02. 1973).

Квітень - відкриття меморіальної дошки Володимиру Короленку - видатному російському письменникові на приміщенні Рівненського краєзнавчого музею.

Травень, 12 - в місті після тривалої перерви (52 роки), вперше відзначено Свято Матері.

Червень, 11 - постанова Президії Верховної Ради УРСР N1183-ХІІ "Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису", згідно з якою надалі місто Ровно іменується місто Рівне, а Ровенська область - Рівненською

Червень, 15 - прибуття у Рівне Голови Верховної Ради УРСР Л.Кравчука для участі у відзначенні 340-річчя битви під Берестечком. Торжества розпочалися у Рівному на стадіоні. В заходах брало участь 500 тисяч чоловік. Проведення у Рівному вечора, присвяченого 100-річчю від дня народження полковника армії УНР, військового діяча, політика, коменданта Української Військової Організації, голови Проводу Українських Націоналістів Євгена Коновальця (14.06.1891-23.03.1938). Відкриття меморіалу жертвам фашизму в урочищі Сосонки під Рівним, де в листопаді 1941 року гітлерівці знищили 17500 громадян єврейської національності.

Липень, 11 - перейменування центральної вулиці Рівного на вул. Соборну та центральної площі міста (пл.Леніна) на майдан Незалежності

Серпень, 3 - громадськість міста та області після багаточисельних мітингів, зборів, вимог примусила керівництво Федерації незалежних профспілок (голова М. Ґонт ар) передати приміщення будинку профкурсів діагностично-лікувальному центру (цього числа було прийняте довгождане відповідне рішення обласної Ради народних депутатів).

Серпень, 10 - публікація в газеті "Червоний прапор" статті Є Шилана "Скажемо своє слово" про створення у Рівному ініціативної групи по захисту імені і справи Леніна (члени - кандидат історичних наук О.Костянко та ін).

Серпень, 19 - мітинги, на яких рівняни виступили проти державного перевороту, вчиненого керівництвом КГБ, КПСС та Міністерства оборони СССР.

Серпень, 24 - Київ. Позачергова сесія Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання. Ухвалення Акту проголошення Незалежності України. Тоді ж було ухвалено постанову про політичну обстановку в Україні і негайні дії Верховної Ради України по створенню умов для неповторення надалі військового перевороту, про департизацію державних органів, установ, організацій, про військові формування в Україні; закон УРСР про надання додаткових повноважень Голові Верховної Ради України, звернення до Верховної Ради і Президента РРФСР.

Серпень, 25 - демонтаж пам'ятника Леніну в Рівному. 15-тисячний мітинг на честь проголошення Незалежності України.

За незалежну, самостійну Україну
Р.Постоловський
1996 рік


 Важливе застереження

Цитування або передрук iнформацiї, що розмiщена на сторiнках Iнтернет проекту "Вiртуальне мiсто Рiвне" дозволяється лише за умови зазначення наступного рядка: "Вiртуальне мiсто Рiвне" © www.rivne.org

<< Повернутись