Польський період в історії Рівного

Упродовж віків наше місто неодноразово міняло своїх господарів. З 1725 року аж до 1939 було власністю польських магнатів Любомирських. Саме за їх панування місто досягло найбільшого розквіту. У першій половині XVIII століття Станіслав Любомирський відбудував старовинний замок, перетворивши його на палац з розкішним садом, який був окрасою міста аж до кінця XIX століття. Після пожежі у 1926 році палац поступово зруйнувався.

Про те, що і власники міста, й влада (магістрат) неабияк опікувалися розвитком Рівного, свідчать архівні документи, яких чимало збереглося до нашого часу. А про те, що зусилля влади не минули даремно, свідчить, приміром, поступове збільшення кількості міського населення. Так, у 1890 році в місті було 7 тис. 295 мешканців, у 1900- 24 тис. 367, у 1921 - 32 тис. 780, у 1928 - 75 тис. (цифра видається надто завищеною, - прим. авт.) (цілком реальна цифра, враховуючи велику кількість біженців часів І-ї світової війни, які повернулись в місто у 1922 році з приходом Польщі – прим. www.rivne.org). В одному з документів, які зберігаються у фондах Державного архіву Рівненської області, йдеться, що "після повернення Волині до Речі Посполитої комунальники приступили до відшкодування збитків, заподіяних першою світовою війною, Розпочато упорядкування міста, закладено тротуари, покрито бруківкою значну частину вулиць, закладено міські сквери". Магістрат переймався нагальними проблемами, зокрема закладенням міського парку, будівництвом бойні з холодильною камерою, фабрики штучного льоду, забезпеченням міста електроенергією, У 1913-1914 роках за міські кошти збудовано електростанцію потужністю 250 квт. щоправда, тоді вже існувала й приватна електростанція князів Любомирських потужністю 100 квт. У 1920 році станції знищили більшовицькі війська й майже три роки Рівне було позбавлене електрики. У 1923 рош міську станцію відбудовано, а в 1925 - встановлено ще одну турбіну потужністю 150 квт. Влада міста планувала поступово забезпечити перехід електропостачання на змінний струм і заклала у бюджет 1928-29-го років 765 тис. злотих на будівництво нової електростанції.

Цікаво, як у місті в той час вирішувалася проблема водопостачання. Будівництво міського водоканалу розпочалося у 1929 році за генеральним проектом відомого гідрографа, професора політехнічного інституту доктора Пом'яновського. Вартість проекту, розрахованого на обслуговування 150 тис. мешканців, становила 3,95 млн. злотих. Водозабір було влаштовано біля села Басів Кут і давньої Ректифікації, бо там була дуже добра на смак вода. (так свідчать архівні документи). Відбулися пробні буріння. Головна водна артерія йде вулицею Галлера (нині вул, 16 Липня. - прим.авт.) до вулиці Третього Мая (нині вул. Соборна - прим. авт.). За планом головний басейн для збору води мав бути розміщений на Грабнику за в'язницею, а помпа біля залізничного переїзду мала постачати водою вулицю Міцкевича. У 1929-30 роках було відновлено існуючу водонапірну башту на вулиці Третього Мая й укладено труби загальною довжиною 933,9 м - через смугу, що належить державній залізниці, приватному власнику Шмуцу та під шляховим мостом над річкою Устя вулицею Третього Мая. Проте до 1933 року труби так і пролежали на зазначеній ділянці. Єдине, що було зроблено, - проведено воду до автобусного вокзалу, розташованого навпроти водонапірної башти. До грудня 1934 року заплановані роботи було завершено Як зазначено у звіті президента міста Станіслава Вовка (1935 рік), у той час у Рівному прокладено 1146,58 погонного метра водопроводу з двома наземними та сімома підземними гідрантами, що дало можливість забезпечити водою 105 „нерухомостей” і 150 житлових будинків. Труби використовували чавунні та сталеві.

Зважаючи на те, що місто повинне мати гарантований захист від вогню, магістрат приступив до реорганізації міської пожежної допомоги, яка тимчасово повинна була працювати при вже існуючому Добровільному пожежному товаристві. Куплено два автомобілі-бочковози вартістю 30 тис. злотих, які використовували також для поливання вулиць.

Дбала влада й про розвиток фізичної культури і спорту в Рівному. Зокрема, запланувала збудувати стадіон з великим футбольним полем, біговими доріжками і велотреком, великими трибунами, спеціальними роздягальнями для окремих спортивних товариств, душовими. Для цього в бюджеті передбачено 80 тис.злотих. (Старожили міста пам'ятають цей стадіон, який проіснував майже до кінця 60-х років. Стадіон "Авангард" розташовано на його місці). Розроблено також проект будівництва басейну для плавання і пляжів біля ставу в Басовому Куті.

А ось як опікувався магістрат малозабезпеченими, дітьми, релігійними та громадськими об'єднаннями. Міська казна щорічно виділяла грошову допомогу бідним, було організовано Будинок опіки над матір'ю і дитиною, де для слаборозвинених немовлят видавали молочні суміші, проводили щеплення. Під час літніх канікул магістрат організовував табори для дітей бідноти. Діти, розділені на дві групи - християнську та єврейську - перебували під наглядом лікарів і кваліфікованого персоналу. Окрім того. щороку в бюджеті міста передбачалися кошти на субсидії для організації громадської опіки для будинку для престарілих євреїв, Товариства опіки над сиротами, Римо-католицького та Православного доброчинних товариств. Союзу інвалідів іншим. Дбаючи про майбутнє міста магістрат планував будівництво лікарні, нічліжок, розвиток залізничного сполучення. Багато планів так і залишилися нереалізованими у зв'язку з подіями 1939 року.

Чеслав ХИТРИЙ
головний спеціаліст держархіву Рівненської області
Передруковано з газети „Сім днів”, 2003 рік.

 Важливе застереження

Цитування або передрук iнформацiї, що розмiщена на сторiнках Iнтернет проекту "Вiртуальне мiсто Рiвне" дозволяється лише за умови зазначення наступного рядка: "Вiртуальне мiсто Рiвне" © www.rivne.org

<< Повернутись