Висловлювання про м. Рівне (уривки).

У Рівному у різні часи жило, бувало, діяло і нині діє чимало відомих представників науки і культури, письменників та громадських діячів. Кожний з них не тільки вніс свій вагомий внесок у його розвиток, а й залишив свої враження чи то в листах, чи то в книгах.


Микола Костомаров, 1844-1845рр.

«Этот грязный иудейский городок, где суждено мне было проживать, с первого же вида показался мне очень неприветливым, особенно при страшной грязи и при совершенном отсутствии наемных лошадей; к счастью он так мал, куда бы не пойти, все не будет далеко».
Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография. - К., 1989. - С.464.



Микола Лисенко про замок князя Любомирського, 1867 р.

«Величезна це будова, видно, велично колись то влаштоване, судячи по фресках і багатій, вже на половину облупленій і потертій живописі, однак стоїть як свідок давньої слави і сваволі... Багато сходів, крутих, з закрутами, місцями цілих, а місцями майже розвалених, ведуть вони по величезних, почорнілих від часу кімнатах, де кроки наші якось сумно і дзвінко розносились. Найбільше вражала нас зала, страхітливо висока, в два світла, а нижчі вікна в ній були зроблені у виді дверей. Стеля вся розмальована і в центрі її зображені Бог Отець, Син і Святий Дух з трубящими янголами, багато ніш, альковів і т.п. Не стало би паперу описати все. Нижній поверх займав склад та й живуть тут кілька безпомічних бідняків-гімназистів. Один з них і водив нас по цьому замку...»
«Я вам кажу, що земля Деревлянська, багато ще і по цю пору являє багато цікавого своїми древніми залишками. А народ тут зовсім відмінний від нашого по вбранню. Уявіть собі на них щось ніби киреї довгі і вся грудь вишита червоними шнурками, як на венгерках, і плечі, і рукави і розрізи вниз - все облямовано червоними шнурками. На голові тоже конфедератка (в стариків теж) чотирикутна, але роги підняті і загнуті, а посередині шапки невелика китиця. Це дуже оригінальне вбрання і досить гарне. Мужчини між молодими здибаються дуже гарні, а старими погані. Жінки здибаються дуже гарні, але закутуються ще більше як у Сквирі, як в чадри».
Лист до рідних від 11.09.1867р.

Володимир Короленко, 1866-1871 рр.

«Місто лежало внизу, як на долоні. Ранками його часто затягало туманами від ставів, і тепер туманна пелена розривалася, показуючи то дах, то клаптик зелені, то білу стіну... Статуя мадонни наче плавала в повітрі, а далеко за містом ледь виднілися поля, села, смуги лісів...» Історія мого сучасника.
В кн. Короленко В.Г. Твори. У 4 т. - К., 1953. - Т.З. - С.307.
«Тепер я люблю спомин про це містечко, як люблять часом пам'ять колишнього ворога. Але, Боже мій, як я зненавидів під кінець свого перебування це затягаюче, як ставковий мул, позбавлене живих вражень буденне життя, що висмоктувало енергію, гасило пориви юного розуму своїм мовчанням на всі живі запити, заглиблювало уяву в безплідно-романтичне ліниве споглядання мертвого минулого».
Там же, С.143.
«... мій погляд впав на фігуру Мадонни, яка стояла на своїй колоні високо в повітрі. Це була місцева святиня, однакова для католиків і православних. Вечорами будочник, офіційна особа, вставляв у ліхтар недопалок свічки і піднімав його на блок. Вогник зірочки висів у темному небі, і над ним гарно, таємничо, нечітко вирисовувалась розфарбована фігура. Розповідали, що протоієрей-обруситель вже підняв питання про зняття Богородиці - католички... Тепер опальна статуя, освітлена ранніми променями, ширяла над гомінкою та строкатою безголовістю базару. Було в ній щось таке, від чого я відразу зупинявся, а через хвилину стояв на колінах, без шапки і хрестився, піднявши очі на мадонну».
История моего современника, т.1, Харьков, 1922. - С.237.


Володимир Вернадський, 1909 р.

«Екскурсією в Рівне надзвичайно задоволений, - бачив масу і зібрав величезний матеріал. На кожному кроці шкодував, що зі мною не було фотографії... А тим часом дивні розрізи! Це поховано під древніми морськими (крейдяними) шарами базальтової породи - ніби на Ельбі. Але скали зовсім не виходять...»
Лист до дружини написаний у червні 1909р.


Джон Рід, 1916р.

«Я ніколи не забуду Ровно. Центральна шосейна вулиця була захаращена смердючими покидьками серед в'язких калюж, які розбризкувалися при кожному проїзді візників. Навкруги дзижчали хмари вгодованих мух. По обидва боки тіснилося багато маленьких магазинів, а їх вивіски, які впадали в очі, розмальовані зображенням речей, що продаються, утворили вниз і вверх на вулиці якийсь божевільний ряд... Дуже багато магазинів, дуже багато візників, перукарень, кравців».
Оптимістичне паломництво. В кн.: Рид Дж. Вдоль фронта. - М.-Л., 1928.

М. Орлович, 1930р.

«... туристи, які цього міста не відвідають, небагато втратять. Бо забудовано воно не гарно і безпланове, має лише один гідний уваги пам'ятник - руїни спаленого палацу Любомирських XVII ст. Головна вулиця міста Шосова довга, нудна, мало містечкова. Лише вдалині видніються зосередження будівель, костельні вежі та церковні куполи, що домінують над містом».
Польща в пейзажах та пам'ятниках. - Варшава. - 1930.

Улас Самчук, 1943 р.

«Місто Рівне, що його більшовики вперто величають Ровно, ніколи не відзначалося красотами краєвидів чи вибагливістю архітектури. Це типова творчість російського, казенного походження, без традиції, гармонії і тепла. Невелика болотяна, лінива річка Устє перетинає його з півдня на північ і десь там далі, за Городком і Оржовом, впадає до Горині. Єдиним його привілеєм є його положення: на середині головного шляху Львів-Київ - лінія, яка творить також єдину головну і справжню його вулицю, що перетинає місто з заходу на схід, яка за царя, здається, звалася Головною, за Польщі Третього Мая, за совєтів Леніна, тепер Геринга, щоб пізніше стати Німецькою».
На білому коні. Вінніпег (Канада), 1972, сс. 128-129.

Олександр Цинкаловський.

«Після прокладення через місто шосейної дороги та залізниці ... Рівне розрослося у великий торговельний центр Волині. Це місто положене на пограниччі Волині і Полісся. Рівне зробилось головним центром для розприділення, обміну продуктами місцевого виробництва і користування. На початку XX ст. м. Рівне стає найкращим і найбільшим містом тодішньої Волині...»
Стара Волинь і Волинське Полісся. Вінніпег (Канада), Т.2.1986, с. 303.

З книги „Рівне 720: Від давнини до сучасності" (2003 р.)
Iлюстрацiї сайту "Вiртуальне мiсто Рiвне" (с) www.rivne.org


 Маєте доповнення ?

Якщо Ви маєте доповнення до iсторичної довiдки, просимо зв'язатись з нами за адресою info@rivne.org та запропонувати власнi матерiали та доповнення.

<< Повернутись