Розвиток техніки

ТЕЛЕГРАФ. Телеграфна станція у Рівному почала працювати в 1862 р. Відомо, що у 1855-1859 роках в Україні було збудовано декілька ліній, в тому числі від Києва через Житомир і Рівне до Радзивілова, що був на австрійському кордоні. У 1862 році між Рівним і Житомиром було три телеграфні проводи. На ділянці Рівне—Радзивілів працювала одна лінія, в напрямку Луцька їх було дві, а звідти через Ковель на Варшаву знову йшов один провід. Телеграфний зв'язок Рівне—Варшава міг підтримуватися і на іншій трасі — через Луцьк—Замосць—Люблін—Брест—Варшава. Отже, Рівненська телеграфна станція вже тоді була вузловою, вона підтримувала зв'язок з іншими містами шістьма лініями. Через деякий час телеграму з Рівного можна було відіслати в будь-яку частину Російської імперії або за кордон.

ТЕЛЕФОН. Перші телефони в Рівному з'явилися у пожежників. У 1908 році Рівненське пожежне товариство отримало від волинського губернатора дозвіл на влаштування в місті телефонної мережі приватного користування. Спочатку її абонентами були лише члени пожежного товариства. Ідея телефонізації дуже сподобалась рівнянам, і вже з наступного 1909 року в місті почався справжній телефонний бум. До справи активно долучилась міська влада, почалось прокладання нових телефонних ліній. У 1910 р. Рівненська телефонна станція обслуговувала вже 142 абоненти.

ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ. Перша спроба міської влади організувати в Рівному електроосвітлення ще у 1896 році закінчилася безрезультатно через брак коштів. Про те, як розв’язувалось питання з електрифікацією міста далі свідчить уривок із статті в рівненській газеті "Юг.-Зап. Волинь" № 264 від 4 січня 1911 р„: «...Одним з важливих починань для міста є питання про введення електричного освітлення. З самого початку це починання зустріло перепони з боку власника міста князя Любомирського. Дійшло навіть до того, що споряджену до нього депутацію гласних князь не прийняв. Пізніше питання електрики застряло в думській комісії, де воно довго пролежало. Нещодавно воно знов винирнуло...»

Лейб Зафран розпочав будівництво першої електростанції ще у 1909 році. В 1912 році невеличка електростанція потужністю 250 кВт нарешті почала працювати. Вона була розташована на вул. Замковій і освітлювала будинок князів Любомирських. ректифікаційний (спир¬товий) завод, чотири військові казарми, кілька приватних будинків на Директорській вулиці (тепер вул. 16 Липня) і Торговій площі.

У листопаді 1913 року запрацювала друга міська електростанція, розташована у провулку Костельному (нині вул. М.Гоголя), яка освітлювала декілька вулиць у центрі міста. Наприкінці 1914 р. була введена в дію дизельна електростанція.

ТРАМВАЙ. Починаючи з кінця XIX століття в місті жваво обговорювався проект будівництва трамвайної лінії. Спочатку (1896) мова йшла про будівництво «конки» — залізничної трамвайної колії з кінською тягою (праобраз трамвая). Але тривалий час міське керівництво вважало, що її будівництво є втратним і несвоєчасним.

До ідеї трамвая, тільки вже електричного, міська влада повернулася лише в 1914 році. В березні цього року у міську думу надійшло "прошеніє" про необхідність пуску трамвая через нагальну потребу покращення і організації найбільш вигідного зв’язку військ та інтендантського відомства в Рівному з Шубківським військовим полігоном, перевезення військових вантажів, а також через потребу обслуговування міського населення. Такий дещо дивний маршрут обумовлювався військово-стратегічними потребами. Місто Рівне із селом Шубковом повинно було мати трамвайну колію...

З архівних документів того часу можна дізнатися, що навесні 1914 року Рівненська міська управа вела активне листування з багатьма містами імперії, де вже був трамвайний транспорт. Проводилися активні консультації щодо його кращого облаштування. Було створено спеціальну комісію, яка, прискіпливо проаналізувавши ситуацію, дійшла висновку, що місто самостійно неспроможне побудувати таке сполучення, брати кредити також недоцільно.

Тоді було запропоновано інший варіант. Будівництво й експлуатацію трамвая можна було організувати на умовах концесії (лат. concessio — дозвіл, поступка, договір на передачу державою приватним підприємствам чи іноземним фірмам підприємств, ділянок землі, будівництва різних об'єктів тощо). Передбачалося створити акціонерне товариство "Рівненський трамвай". Щодо фінансування робіт уже існувала попередня домовленість з англійським банком. Місто отримувало право викупити міську частину трамвая після 15 років експлуатації за 65% витрат на його будівництво, після 20 років — за 45%, після 25 років — за 30%, після 30 років — трамвай переходив у міську власність безкоштовно.

За користування трамваєм з пасажирів передбачалася така плата:
а) в межах м.Рівного за 0,5 год проїзду з однією пересадкою — 5 коп.;
б) учням у форменому вбранні від 7-30 до 10-00 год. та від 12-00 до 15-30 год. у дні навчань в один кінець — 3 коп.;
в) до села В.Житин — 30 коп.;
г) до села Шубків — 50 коп.
Проте цим планам завадила Перша світова війна.

АВТОТРАНСПОРТ. До появи перших автомобілів і автобусів у місті панували легкові кінні візники. Для них рівненською міською Думою були розроблені спеціальні правила і максимальні тарифи. Так, у постанові Думи від 16 лютого 1906 року вказується:
а) за проїзд із міста (треба вважати, центру сучасного міста) до залізничного вокзалу або навпаки вночі з багажем — 35 коп., без багажу — 25 коп., вдень з багажем — 25 коп., без багажу — 20 коп.;
б) із міста до військових казарм або навпаки вночі — 30 коп., вдень — 25 коп.;
в) за їзду по годинах: вночі за годину — 60 коп., вдень — 45 коп. (Сборник обязательных постановлений Ровенской Городской Думы. Ровно, 1912 г., постановление №9).
Як видно з наведених тарифів, будівництво в місті трамвая значно скоротило б прибутки кінного транспорту.

Відносно спокійне життя рівненських візників було порушене, і вже безповоротно, появою перших автомобілів.

Коли у Рівному з'явились перші автобуси, таксомотори? Виявляється, що вже в 1910 році приватне товариство «Гр. Понінський і Найдич» спробувало налагодити регулярне автобусне сполучення між РІВНИМ, Новоград-Волинським і Житомиром. Але перша спроба виявилась невдалою — автобус перебував у дорозі 19 годин і квиток коштував досить дорого. Через брак пасажирів товариство розпалося.

У квітні наступного року було вивішено оголошення, які сповіщали, що між Рівним та Новоград-Волинським і Житомиром курсуватиме три пасажирських та один багажний автобуси. Реклама сповіщала, що автобуси "заново опоряджено" і що вони будуть мати "успіх у публіки", яка "багато натерпілася у нещасних диліжансах та колимагах".

Почалися випробування траси. Автобус фірми "Бюссінг" з Брауншвейгу (Німеччина) зробив перший рейс за маршрутом Рівне— Корець з 23 пасажирами за дві з половиною години, "долаючи всі труднощі підйому а швидкістю 25 верст (верста дорівнює 1,0668 км) за годину .

Зимове бездоріжжя призупинило на цей раз уже регулярне автобусне сполучення. Відновлено воно було у березні 1912 року. Автобус долав трасу Рівне—Корець за три години. Він робив зупинки в Антополі, Гощі, Самострілах. У Рівному своєрідним автовокзалом був двір готелю "Бельв'ю" (неподалік від нинішнього приміщення ЗОШ № 21). Автобуси курсували і у наступні роки.

З дослідження відомого історика Г.Бухала (Бухала Г.А було ... три автомобілі / г. «Червоний прапор», Рівне. 12.01.1983) дізнаємося, що у цей же час па вулицях Рівного з явились перші легкові автомобілі. Так, у березні 1914 року у лікаря Бакинського вже був легковий автомобіль з двигуном потужністю 9 кінських сил. Голова міської управи Андро був власником авто на 16 кінських сил. Проте їх перевершив автомобіль місцевого багатія Фрішберга, ця машина мала 28-32 кінських сили. До 1914 року в місті ще не було офіційно зареєстровано жодного мотоцикла.

Рівненська міська Дума швидко зреагувала на розповсюдження автомобілізму і 19 липня 1911 року прийняла постанову «Про порядок руху автомобілів по місту Ровно» (постанова № 36 із згаданої вище збірки). Деякі параграфи цієї постанови пропонуються увазі читача (наводяться мовою оригіналу):

№ 36. О порядке движения автомобилей по городу Ровно (Сост. Думою 19 июля и издано г. Волын. Губ. 2 сентября 1911 г).
1. Правом езды на автомобилях и проч. автоматических экипажах по г.Ровно пользуются лица обоего пола, выбравшие из Городской управы установленные билеты и номерные ярлыки. К управлению автомобилями и прочими автоматическими экипажами. приводимыми в движение паровыми, керосиновыми, электрическими или иными двигателями, допускаются лица не моложе 18 лет.
2. Лицо, желающее получить билет и ярлык на право езды автомобилем по г.Ровно, должно подать Городской Управе заявление о том и внести сбор в пользу города, установленый особым постановлением, изданным на основании закона 20 января 1903 года.
Примечание: Предварительно выдачи разрешительного билета и ярлыка Управа может через уполномоченных ею лиц произвести испытание в умении шофера управлять автомобилем, а равно удостовериться в надежности автомобильных тормозов и в зависимости от результатов испытания, выдать билет и ярлык или отказать в выдаче таковых.
3. Разрешительный билет и ярлык с номерами установленного образца выбираются ежегодно в Городской Управе с уплатою указанного в п.2 сбора и срок действия их оканчивается 31 декабря каждого года.
7. Обязательная езда по правой стороне улицы; скорость движения автомобилей и автобусов по городу не должна превышать 5 верст в час...
8. Воспрещается открывать глушитель в черте города...
10. Езда автомобилем в перегонку воспрещается.
11. В случае беспокойства лошадей при движении автомобиля. последний обязан немедленно остановиться и прекратить работу мотора.

АВІАЦІЯ. З газет того часу можна дізнатися, що перший авіаційний політ над містом відбувся у 1912 році, на ті часи для рівнян це була надзвичайна подія.

Олександр Васильєв біля свого літака Рідко який випуск рівненської газет «Юго-Западная Волынь» розкуповувався так швидко, як номер від 18 березня 1912 р. Ще б пак! На одній з її сторінок великим шрифтом було опубліковано сенсаційне на той час оголошення: "Полеты победителя перелетов Петербург—Москва знаменитого авиатора О.О.Васильева состоялся в Ровно на Казарменной площади (приблизно там, де тепер штаб 13-го армійського корпусу, ближче до вул. Дубенської) на аероплане «Блерио» в четверг, 29 марта.

Майбутній політ також рекламували численні щити, встанов¬лені в найлюдніших місцях Рівного. Тому не дивно, що тисячі городян, а також мешканці навколишніх сіл поспішали придбати квитки на це не бачене ще в історії Рівного видовище.

Але через несприятливу дощову погоду політ рівняни змогли побачити лише 4 квітня. Наступного дня після авіашоу репортер написав: «...По своей красоте полет О.О.Васильева в Ровно — достоин знаменитого российского авиатора, который творит великое дело».

Газета "Юг.-Зап. Волынь" № 590 від 5.04.12 р. повідомляла, що за польотом спостерігало майже 15 тисяч мешканців міста і околиць, які зібралися на самій Казарменій площі та навкруги. Загальний збір від продажу квитків становив 1300 руб. Політ продовжувався 12 хвилин. Одномісний моноплан «Блеріо» Васильєва зробив 3 кола над Казарменою площею, висота підйому літака досягала 1000 метрів. Ця ж газета писала, що напередодні авіатор Васильев виграв серед 12 учасників переліт С.-Петербург—Москва.

Подальша доля авіатора Васильєва була трагічна — під час Першої світової війни він потрапив у полон і там загинув.

Штабс-капітан Петро Нестеров Слід також згадати, що через 2 роки, на початку війни, з рівненського аеродрому розпочав свій бойовий шлях російський пілот, автор відомої "мертвої петлі", штабс-капітан Петро Миколайович Нестеров (1887-1914), який був на той час начальником корпусного авіазагону третьої авіароти. Як зазначає історик Г.Бухало, авіазагін прибув до Рівного залізницею 26 липня (8 серпня за новим стилем) 1914 року. Вже в день прибуття Нестеров зробив свій перший випробувальний політ з рівненського аеродрому. А на третій день після прибуття у Рівне Нестеров разом із спостерігачем штабс-капітаном Лазаревим вирушив у перший бойовий політ. Після виконання завдання літак Нестерова через несправність двигуна зробив вимушену посадку під Дубно. Через декілька днів 11 корпусний авіазагін Нестерова перебазувався на Дубнівський аеродром. 26 серпня 1914 р. П.Нестеров здійснив перший в історії авіації повітряний таран. Це сталося в районі Львова. Літак «Альбатрос» належав австрійському асу барону Розенталю, який проводив повітряну розвідку і спостерігав за пересуванням російських військ. Через велику висоту постріли з землі не могли його дістати. Штабс-капітан Нестеров на швидкому і легкому "Морані" наздогнав австрійця і врізався йому у хвіст. Російський авіатор намагався посадити пошкоджену машину, але це йому не вдалося, обидва літаки впали на землю...

Під час війни на рівненському аеро¬дромі також дислокувався третій корпусний авіазагін другої фронтової винищувальної авіаційної групи. Нею командував учень П.М.Нестерова — видатний пілот Е.М.Крутень, який збив близько 20 ворожих літаків.

Місто Рівне. Сторінки історії
Андрій Лисиця
2008 рік
Ілюстрації www.rivne.org


 Важливе застереження

Цитування або передрук iнформацiї, що розмiщена на сторiнках Iнтернет проекту "Вiртуальне мiсто Рiвне" дозволяється лише за умови зазначення наступного рядка: "Вiртуальне мiсто Рiвне" © www.rivne.org

<< Повернутись